У суспільній свідомості поняття ''вчитися в школі'' змінилося не на "здобувати середню освіту", а на ''ходити до школи''.
А ''ходити до школи'' має бути приємно.
• «Хліба і видовищ»!? Безплатне харчування всіх учнів та суцільні розваги від вчителя-аніматора.
Вперше в історії людства принцип задоволення («The Pleasure Principle»), який асоціюється з фундаментальним поняттям психоаналізу, було покладено в основу шкільництва.
Звісно, це було б не страшно, якби малось на увазі задоволення від подолання труднощів та усвідомлення «Я це зробив!»(«Я можу робити важкі речі»), а не від «швидкого дофаміну» примітивних розваг, лінощів та байдикування.
Бо є два типи задоволення:
1. Пасивне (розважальне): коли дитина просто отримує «швидкий дофамін», її нічим не навантажують тощо.
2. Активне (пізнавальне): коли дитині слід здобувати освіту важкою працею, але вона успішно долає труднощі та отримує задоволення від результату, відчуває смак перемоги тощо.
Нова українська школа – це ключова реформа Міністерства освіти і науки. Головна мета – створити школу, в якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й уміння застосовувати їх у повсякденному житті.
НУШ – це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. Водночас батькам теж подобається відвідувати цю школу, адже тут панують співпраця та взаєморозуміння. https://mon.gov.ua/nova-ukrainska-shkola
Зверніть увагу, у першому абзаці розповіді про НУШ на офіційному сайті МОН двічі використано слово «приємно» і наголошено, що в такій школі «батькам теж подобається». Про те, що неможливо в принципі «дати» комусь знання, а їх можна лише здобути, автори цього тексту чомусь не здогадуються. Не зрозуміло тільки навіщо тоді вони запровадили термін «здобувач». Мабуть, навряд чи вони схильні до думки, що справжнє задоволення людина має від подолання труднощів, а не від лінощів. І що курс на суцільні задоволення не веде до розвитку особистості, а скоріше навпаки, прирікає на деградацію.
Зараз вони розпатякують, що їх «не так зрозуміли», але кидаючи в маси такі фрази мали б зважати на ризик хибного трактування.
Така «глянцева» реклама реформи призвела до того, що частина вчителів та переважна більшість батьків сприйняли ці слова буквально: «дитині має бути в школі весело, не можна її перевантажувати виконанням домашніх завдань чи змушувати хоч щось робити на уроках». Як наслідок «маємо, що маємо»: штучне заниження планки вимог у школі та перетворення шкільної освіти на суцільну анімацію(танці з «зірками» тощо).
Для розуміння: я обома руками за гуманізацію освіти і проти того, щоб у школі панували страх і муштра. Але я категорично проти «дитиноугодництва», формування у наступного покоління українців навченої безпорадності та ставлення до них як до неповносправних ні на що не здатних створінь.
На жаль, наша система освіти хитнулася в цю крайність.
«Здобувач» освіти має засвоїти прості істини, які ще 10 років тому ні в кого не викликали сумніву: навчання — це праця, а успіх і задоволення приходять після праці, а не замість неї.
Тому сьогодні вкрай потрібна радикальна зміна риторики
НУШикам треба прямо визнати: «Ми перегнули палицю з ігровими (псевдоінноваційними, діджіталізованими тощо) методами навчання. Намагання за будь-яку ціну не перенапружити та розважити «здобувачів» не працює на якість освіти, тому ми повертаємо вимогливість».
Таке чесне і відверте визнання оздоровчий ефект:
• Це зняло б тиск із вчителів, які б перестали б боятися ставити низькі бали чи вимагати вивчення таблички множення, не побоюючись скарг від батьків у стилі «ви травмуєте мою дитину»(«ви не зацікавили» тощо).
• Це протверезило б хоча б частину батьків, які б зрозуміли, що відповідальність за здобуття знань лежить перш за все на самій дитині.
Зараз ефектно-розважальна освіта витіснила концепції розвивального(проблемного тощо) навчання, яке вимагає чималих зусиль «здобувачів». А окрім розвивального та проблемного навчання(Problem-Based Learning) є ще ж і дослідницьке навчання (Inquiry-Based Learning), кооперативне (спільне) навчання (Cooperative Learning), проєктне навчання (Project-Based Learning)..., які націлюють на активну роботу учнів.
Ні, не чули?! Тільки едьютейнмент(від англ. education — освіта та entertainment — розвага)?
Труднощі пробуджують геніальність.
«Комфорт — це тихий злодій.
Він нічого не забирає у вас силою; він просто поволі позбавляє вас усіх причин заглиблюватися, думати глибше, ставати кращими. І за відсутності опору більша частина того, на що ми здатні, залишається в стані спокою. Недоторканою. Невідомою навіть нам самим.
Щоб дізнатися, з чого ти насправді зроблений, потрібний тиск. Не уявний тиск, а справжній.
Ситуація, з якої немає легкого виходу, проблема, яка не піддається половинчастим зусиллям, момент, коли всього, на чому ти досі котився, раптом стає замало. Саме тоді з’являється щось інше. Щось гостріше. Твоя версія, якої не існувало, доки труднощі не зажадали її.
Геніальність — це не щось фіксоване, з чим ти народжуєшся або без чого. Це реакція.
Вона прокидається, коли це потрібно, коли ставки достатньо високі, коли просто немає іншого вибору, окрім як розібратися.
І вона знову засинає, щойно життя знову стає занадто легким.
Ось чому боротьба — не ворог хорошого життя. Це тихе, творення чогось.
Кожен великий мислитель, будівничий, творець — придивіться уважно, і ви побачите мав не життя, сповнене легкості, а життя, сповнене повторюваних труднощів, які потрібно було подолати.
Тертя(труднощі) були не попри їхню велич.
Вони були її причиною.
Ти не дізнаєшся, хто ти є, у спокої.
Ти дізнаєшся це у бурі».
Нассім Ніколас Талеб
Так, важко не погодитись із Нассімом Ніколасом Талебом. Для того, щоб учень прогресував у школі теж потрібне «гарне тертя», розвивальний дискомфорт…
Освітній експерт:
Громовий Віктор
