Моненята й агентинята зміненят відкрили для себе нову місію: просвіщати нас, не розумних. Ледь не щодня проходять, як правило за грантівські кошти, якісь дійства.
Звісно, на них присутні в основному фуршетні освітяни з масовки, але завдяки соціальним мережам ми бачимо «героїв» нашого часу, які «тримають освітній фронт» в п’ятизірковому окопі якогось готелю Radisson Blu Resort, Bukovel.
Бачимо активних, усміхнених та сповнених енергії людей. Мій колега, директор школи стверджує, що саме за цією характеристикою може з ймовірністю 99% відрізнити їх від замордованих на кінець навчального року вчителів.
У їхніх виступах звучить «новаторська відповідь на виклики ХХІ століття», а ще вони, гастролюючи Україною, можуть миттєво визначити як реформувати мережу закладів освіти у кожній громаді…
Добре, що в нас немає культури сумніву і досі панує переконання, що «начальство все знає».
І добре, що у нас не так багато людей, які починають думати.
І добре, що в освіті все ще переважають ті, хто робить «шо скажуть» з категорії «рада старатися».
Бо на картинці все ж виглядає вражально(мегакруто, бомбезно...).
Є бачення того, як нам формувати компетенції майбутнього для «життя в мінливому світі».
Є ну просто "проривні" інноваційні розробки на кшталт оцінювання за групами результатів.
Є креативність, яка б’є ключем у виступах юних обдарувань з різних проєктів та ТікТок-вчителів.
Є співпраця з «громадським сектором», який успішно освоює гранти на реформи.
Є пілоти, експерименти, інноваційні підходи до навчання на кшталт STEM-освіта чи СЕЕН (Соціально-емоційне та етичне навчання).
Є надихаючі гасла та презентації, конкурси та численні шоу…
Проблема виникає лише тоді, коли омріяні НУШиками-ТікТошиками реформи, починає впроваджувати вчитель у реальній школі.
У школі, в якій проблемою є навіть купити папір для принтера чи заправити картридж.
Звісно, на фотозвітиках та відосіках, які змушені виставляти заклади освіти, цього не видно.
Але… Спостерігаючи за вимушеною інтенсивною активністю цих закладів у соціальних мережах, варто бачити не лише те, що виставляється на показ (удавану реальність), а й те, що вони не показують.
Для чого це все робиться?
Готується дуже зручний спосіб виправдання неминучого провалу НУШ-реформ в цілому і "Профільної" зокрема.
МОНа буде сказати: ми ж усе для тих вчителів зробили!
Були підготовлені численні рекомендації.
Були інструкції.
Були пілоти.
Були конференції(фестивалі, форуми, вебінари, хакатони з ретритами).
Були посібники з окремих напрямків роботи.
Були навіть дистанційні курси з сертифікатами учасникам…
Оскільки нами, моненятами та агентинятами, все було підготовлено, відповідальність за провал має лежати на комусь іншому.
А хто у нас в освіті виконує роль «вічної невістки»!?
Отож. Скажуть: вчителі не захотіли змінюватись, а директори шкіл не проявили належної ініціативи!
Така стратегія реформування освіти зверху дозволяє «змінотворцям» завжди залишатися на безпечному і дуже комфортному боці. Вони відповідають за створення «наративів візії», генерування «політик», стратегію реформ тощо. Хтось інший відповідає за впровадження.
Сектор «Реформ» у нас є однією з небагатьох безпечних та грошовитих локацій в освіті, де можна імітувати все що завгодно не несучи за це жодної відповідальності.
Бо:
Завжди легше намалювати за грантівські кошти якийсь «прогресивний» документ, ніж створити умови для його впровадження.
Легше провести вебінар про індивідуальну освітню програму , ніж забезпечити додаткові посади тьюторів у школах, які б цю індивідуальну освітню траєкторію «здобувача», зробили можливою.
100000000001 раз повторюю: справжнім тестом на підготовленість реформи до реального впровадження є не кількість конференцій і не кількість створених документів.
Оцінити реальну ситуацію в нашому «реформаторіумі» дає лише відповідь на просте запитання: чи отримав учитель, час, простір та ресурси для досягнення цілей, викладених у міністерських матеріалах та агентозмінських рожевих мріях про освіту майбутнього?
Щось мені підказує, що через кілька років ми знову почуємо від усім відомих рехворматорів до болі знайому історію про те, що ідея НУШ була чудовою, план її впровадження — бездоганним, «агенти змін» виконали свою роботу на всі 200%, але освітня реальність вкотре не захотіла змінюватись на краще.
А реальність не публікує ефектних відосіків та фотозвітиків. Вона просто виставляє рахунок. Найчастіше вчителям і школам.
Навіяно публікацією: OKE czyli Okiem Krytycznego Egzaminatora
Освітній експерт:
Громовий Віктор
