Коли така нація зустрінеться з іншою, діти якої були старанними в школі…

Пропоную уважно прочитати думки Клайва Стейплза Льюїса (англ. Clive Staples Lewis) щодо причин мотиваційної кризи в освіті, які він написав ще у далекому 1942 році. Тоді лівацький лозунг про "рівний доступ до якісної освіти" тільки починав пробивати собі дорогу.

«…У цій обнадійливій країні принцип «Я не гірший від тебе» вже проник в систему освіти. Наскільки — поки що сказати не наважусь, але це й не так важливо. Вияснивши тенденцію, легко передбачити подальші події, особливо, якщо ми докладемо своїх зусиль.

Суть сьогоднішньої освіти полягає в тому, що тупаків і ледарів нищити не можна, іншими словами, — не можна, щоб вони довідалися, що хоч де в чому відрізняються від розумних і старанних.

Якою б не була ця відмінність, її треба приховувати.

Як? На різних рівнях — по-різному. На випускних іспитах в університеті питання ставлять так, щоб на них зміг відповісти кожен.

На вступних — так, щоб кожен міг поступити в університет, незалежно від того, чи має він намір використовувати вищу освіту.

Школярам, яким граматика чи математика не під силу, дозволяють займатися тим, чим вони займаються вдома, наприклад, ліплять калачики, — і це називають «моделюванням».

Важливо ніяк і нічим не натякнути, що вони відрізняються від тих, хто вчить уроки.

Якою б нісенітницею вони не займалися, треба ставитись до неї «також серйозно».

Мало того, встигаючих учнів у ближчому часі будуть залишати на другий рік, щоб не травмувати інших (Вельзевуле немилосердний, що за слово!).

Якщо підсумувати — дурень має право вчитися разом з ровесниками, а хлопчик, який здатний зрозуміти Есхіла чи Данте, нехай слухає, як він читає по складах: «Кіш-ка сі-ла на ві-кон-це».

• Одним словом, коли демократичний принцип «Я не гірший…» вкорениться як слід, можна розраховувати на те, що освіти взагалі не буде. Зникнуть всі мотиви навчання і боязнь прославитись неуком. Тих поодиноких, хто все-таки прагне знань, поставлять на місце, щоб не виділялись.

• Та й учителям (точніше, нянькам) буде не до них — скільки кретинів треба підбадьорити, скільки тупаків утішити! Більше нам не доведеться винищувати в людях самолюбство й невігластво. Вони самі справляться.

Звичайно, цього можна досягти за умови, що всі школи будуть державні. Але турбуватися не варто, зрівнялівка свою справу зробить. Податки з успіхом знищать той прошарок, тих людей, які йшли на жертви, щоб дати дітям освіту. Знищення того прошарку тісно пов'язане з вищезгаданим принципом. По суті, саме завдяки йому з'являється багато вчених, філософів, богословів, медиків, художників, скульпторів, архітекторів і поетів. Воістину, це вже цілий сніп високих колосків! Як зауважив один англійський політик, «великі люди демократії не потрібні». Нічого питати його, що він має на увазі: чи вони «не потрібні» демократії, чи вона «не хоче, щоб вони були».

Отже, нам з вами потрібно це вияснити, бо знову постає питання, яке висунув ще Арістотель.

У нас, в пеклі, дуже раділи б, якби демократія згинула у вузькому політичному значенні цього слова. Як і будь-яка форма правління, вона часто працює на нас — але рідше, ніж всі інші. Але в нашому, диявольському розумінні («як люди…», «не гірші від тебе») вона прекрасно справиться з політичною демократією.

Демократія в нижчому розумінні слова (т. з. «демократичний дух») творить націю без великих, націю недоуків, морально нестійких, бо ще в дитинстві їх розбестили; вони зовсім позбавлені волі, бо їх опікають ціле життя, і надзвичайно самовпевнені (неосвіченість+лестощі). Саме цього, ми потребуємо.

Коли така нація зустрінеться з іншою, діти якої були старанними в школі, де талант винагороджувався і невігласам не давали слова, може вийти лише одне…».

Клайв Стейплз Люїс, «Листи Крутеня»

Клайв Стейплз Люїс, автор “Хронік Нарнії”, у книзі «Листи Крутеня»( The Screwtape Letters) прагне показати механізм дії зла у світі. Форма, яку обрав автор – листи-повчання старого, досвідченого диявола (Крутеня) до молодого бісика про те, як спокушати людей.