Як пострадянською новомовою не спаплюжити наших класиків літератури?
Усе своє професійне життя боровся з таким стилем вшанування наших класиків.
Багато років був директором гімназії ім. Тараса Шевченка.
Гімназія відроджувалась на базі школи №5 м. Кіровограда (тепер Кропивницького). Застав у вестибюлі на стіні за якою кабінет директора колаж, який усі називали «Шевченко з гаремом»(абсолютно жахливий портрет Тараса Шевченка «з перепою» навколо якого картина «Діти різних народів, ми мрією про мир живемо»).
Здерли цю пародію, облицювали стіну мармуром і вона стала інформаційним стендом.
А ще була "геніальна" ідея закупити портрети Шевченка в усі класи й повісити їх на той цвях, де раніше висів дєдушка Лєнін.
Відразу ж домовились: у гімназії буде лише один портрет Тараса Шевченка і саме там, де йому місце (в кабінеті української літератури). Бо в кабінеті, наприклад, англійської мови доречний хіба що портрет Вільяма Шекспіра.
Звісно, весна у нас починалась із Шевченка. Щороку придумували як нестандартно і незаформалізовано провести Шевченківські дні у гімназії. На совдеповські фрази було накладено табу, тому всі швидко призвичаїлись говорили нормальною мовою про нормальну людину.
Згодом почали використовувати, наприклад, нестандартні портрети Шевченка, які руйнують класичний образ «дідуся в кожусі».
Точно так зібрали колекцію пам’ятників молодому Шевченку у Вашингтоні, Варшаві чи Дрогобичі. Там він виглядає сучасним європейцем.
Ірина Троян про це пише:
“Великий Кобзар”, “Пророк”, “Геній українського народу”, “Провісник майбутнього”, “Наш світоч” – так часто називають Тараса Шевченка й усі ці назви вже можуть відштовхувати школярів від вивчення його творчості.
У такий спосіб створюється образ Кобзаря-пам’ятника, який ніколи не зростав, не радів, не сміявся, а одразу став “Пророком” у кожусі та шапці. Однак це далеко не так.
Щоб знову пробудити цікавість учнів до постаті Тараса Шевченка, варто показувати його різним та ламати стереотипний образ про Шевченка-монумента.
«Шевченко крутий, то просто вчителі з нього плекають образ м... От уяви, як би вони розповідали, приміром, про Міка Джаггера:
"Мік Джаггер народився 27 липня 1943 року у мальовничому куточку Дартфордщини у сім'ї вчителів. Змалечку у хлопчика виховували дух патріотизму. Малий Мік зростав не лише у почутті любови до рідного краю, але і у закоханости у музику. Переспіви, які постійно лунали з радіо, дали малому впевненість - саме з цим світом він пов'яже своє майбуття.
Вже згодом Мік потоваришував з двома юнаками, такими ж патріотами та дисидентами - Кітом Річардсом та Браяном Джонсом. Разом вони заснували колектив "Перекотиполе«(«The Rolling Stones»), композиції якого увійшли до золотої скарбнички світової музики…»
Лєна Чиченіна, арт-оглядачка у espreso.tv
Освітній експерт:
Громовий Віктор
