Такими словами дорікнула мені яжмамка, яка вважає, що освіта – це послуга, а тому її бубочка(квіточка тощо) хоче цією послугою користується(звісно, якщо вчитель «зацікавив»), а хоче не користується(якщо вчитель «не надихнув»).
Тобто ця категорія «учасників освітнього процесу» розглядає школи, а згодом і університети як дитячі садки, а вчителювання як роботу з догляду за дитиною у розважально-харчувальному закладі (не)освіти!
Відповів їй прямо: це ви не любите власних дітей, якщо замість підтримки культури зусиль, робите з них навчено безпорадних неповносправних представників втраченого покоління ні-ні*.
Маємо цю проблему, бо замість утвердження конституційного обов'язку вчитися, у нас є захист "права" не вчитися самому і заважати вчитися іншим?!
25 років усе робиться заради захисту тих, хто вчитися не хоче. Починаючи з "усі оцінки позитивні", ніяких другорічників і гарантованого вручення корочки про здобуття нездобутої освіти всім.
Я дуже хочу бачити батьків не як супротивників, а як повноправних учасників нашої освітньої спільноти.
Навіть розробив відеокурс та створив ФБ-сторінку «Партнерство з батьками в школі по-новому» https://www.facebook.com/groups/502618187763658
Див. відео тут https://www.youtube.com/watch?v=-mf1e9nMT98
Звісно, Система не одне десятиліття діяла за принципом «розділяй і владарюй». Страшний сон начальникоцентрованої системи: батьки разом з освітянами вимагають справжніх реформ.
Систему дуже тішить, коли ми звинувачуємо один одного, бо тоді ми забуваємо про дисфункціональність системи, в яких живемо і якій змушені підкорятися.
Батьки теж є жертвами Системи, яка міцно тримається.
Ми існували всередині зламаної системи поколіннями.
Ми ігнорували докази того, що вона зламана.
Ми закривали на це очі й думали, що система не торкнулася нас або що ми зможемо її перехитрити.
Ми маємо почати працювати разом, щоб демонтувати систему, яка нас гнітить і забирає майбутнє в наших дітей
Звісно, батьки повинні почати брати на себе частку відповідальності та припинити звинувачувати вчителів у системних проблемах. Бо це є перекладанням відповідальності «з хворої голови на здорову».
І ще одне. Ми робимо собі величезну ведмежу послугу, думаючи, що наші власні діти не можуть стати «цими батьками». На жаль, статистично вони мають більше шансів стати «цими батьками» в цій Системі.
Зверніть увагу на такий феномен. Мільйони наших співвітчизників, які зараз опинились на Заході, легко приймають правила гри їхніх систем освіти. Те, що був здетонувало б всеукраїнський скандал, там викликає лише легкий подив.
І ніяких активістів-грантивістів, які б цим обурювались! Бо такий порядок. Нічого не вдієш.
Наприклад, моя землячка в Португалії пише про покарання в європейській школі за псування майна. Вона тут й уявити не могла, що таке буває.
Бо тут ми під прапором НУШ розвели таке дитиноугодництво і вседозволеність, що...
Цитую:
"Прийшла, і вчитель почав розповідати, що мій син разом із хлопцем, який сидів поруч із ним за партою бразильцем … помалювали парту.
І я сиджу та думаю: а що тут такого страшного?
Чесно, для мене це навіть було трохи дивно. Бо в українських школах це абсолютно звична річ. Хто з нас не малював на парті?
А тут — зовсім інший підхід. Європейська школа, інші правила. Нам одразу пояснили: це власність школи, і за такі речі потрібно відповідати. І покарання — не просто витерти за собою, а відпрацювати.
Сину потрібно було обрати день серед тижня, коли він залишиться після уроків і буде мити клас. А мені дали папір, який я мала підписати — що я даю згоду на це відпрацювання".
Коли до мене як до директора гімназії приходили батьки з фразою «ми хочемо віддавати дитину до школи» на вустах, я завжди їм відповідав: навіщо мені ваша дитина?!
У мене є власних троє дітей. Тож, краще залиште її «при собі», а школу розглядайте як партнера у процесі особистісного розвитку дитини.
Глибоко переконаний, що нам треба якомога скоріше розвіювати стереотипи, неадекватні очікування та упередження, які стоять на заваді партнерства.
Треба аналізувати й активно поширювати ефективні вітчизняні та закордонні «практики, які працюють» у сфері вчительсько-батьківського партнерства.
Слід зазирнути глибоко всередину проблеми та почати зацікавлений пошук шляхів побудови конструктивного партнерства заради розвитку шкільної освіти.
Інакше ну ніяк…
*NEET (Not in Education, Employment, or Training) — це термін що позначає молодь, яка не навчається, не працює та не здобуває професійних навичок.
Освітній експерт:
Громовий Віктор
