«Закон інструменту» (молоток Маслоу) як принцип управління українською освітою
Якщо з усіх інструментів у нас є лише молоток, усі проблеми виглядають як цвяхи.
Це афоризм із книги Абрахама Маслоу «Психологія науки», яка була опублікована ще в 1966 році.
Мова йде про надмірну залежність від певного інструменту просто тому, що цей інструмент або більш доступний, або тому, що він більш звичний.
Звісно, щоб запропонувати краще рішення, нам потрібен ящик з широким вибором інструментів (і бажано, щоб там були не лише молотки).
Наш обмежений досвід і знайомі речі керують нами, але треба вчитися розпізнавати, коли шори (тунельне бачення) нас обмежують і не дають змого побачити альтернативні варіанти.
«Закон інструменту» описує вузький спосіб мислення, який нав'язує непридатні, одномірні або звичні підходи до різних ситуацій. Щоб уникнути цієї упередженості, слід прагнути розширити свій інструментарій, урізноманітнити свої навички та розвивати більш адаптивний, відкритий спосіб мислення.
Наприклад, типове агентозмінське рішення будь-якої освітньої проблеми – розпиляти якомога більше грантів на різні проєкти. Далі діє логіка: єдина причина, чому ця проблема так і не була вирішена, це те, що ми ще не реалізували достатню кількість проєктів.
Якщо з усіх інструментів у нас є лише молоток, усі проблеми виглядають як цвяхи.
Цю англійську ідіому часто застосовують до поганих менеджерів, які застосовують одне й те саме рішення до різних проблем тільки тому, що вони не мають навичок вирішувати проблеми за допомогою різних рішень.
Чому так відбувається?
Бо успіхи, які досягнуті за допомогою улюбленого інструменту, запам'ятовуються та узагальнюються. Це формує тип менталітету, коли людина з обмеженими логічними інструментами повертається до найпростішого рішення навіть для проблеми, яка вимагає складного вирішення.
Ця фраза чудово описує нинішню філософію управління в українській освіті. Молоток у руці «програмує» мозок на те, щоб він спочатку шукав рішення із застосуванням цього молотка.
Люди з таким способом мислення, схильні застосовувати його до проблем, де він точно неоптимальний.
Зацикленість на попередньому досвіді створює тенденцію повторно використовувати те, у що ти вже колись напрацював (навички, інструменти, статус), навіть коли обставини змінилися.
Ви можете полагодити все за допомогою молотка та скоча (клейкої стрічки). Якщо це не спрацює, використовуйте більший молоток.
В управлінні освітою «закон молотка» виявляється у намаганні вирішити глибокі змістовні проблеми за допомогою обмеженого набору адміністративних чи технічних інструментів(прості рішення).
Зокрема мова йде про:
1. «Паперовий молоток». Бюрократичні методи впливу досі використовуються як універсальне рішення.
Коли виникає потреба підвищити якість освіти або проконтролювати освітній процес, управлінська система часто відповідає збільшенням органів нагляду (звідси поява всіляких ДСЯО) та кількості звітів. Школа перетворюється на «паперову фабрику», де шкільний адміністратор та вчитель витрачає левову частку робочого часу на документацію. Замість реальної зміни підходів до навчання, система намагається «забити цвях» якості через формальний контроль і звітування.
2. Цифровий молоток як «панацея»
Технології часто розглядаються не як допоміжний засіб, а як самодостатній спосіб розв'язання усіх проблем.
Приклад: впровадження електронних журналів чи платформ часто відбувається без урахування відсутності електроенергії під час війни, Інтернету в сільських школах, перенавантаження цих платформ тощо.
Чи органи управління освітою часто використовує контроль та стандартизацію як єдиний доступний «молоток», хоча сучасні виклики вимагають «набору інструментів»: автономії закладів, індивідуальних освітніх траєкторій та гнучкого фінансування.
Я постійно закликаю нарешті відмовитись від звичних "педагогічних молотків" і почати використовувати сучасні інструменти управління освітою.
Бо «закон інструменту» стає серйозним обмеженням у випадку, коли маєш справу з будь-якою особистістю чи проблемою, яка не є «цвяхом».
Якщо ти сам «молоток», то всі навколо — цвяхи.
Ми бачимо світ не таким, яким він є, а таким, якими є ми самі, або таким, яким ми звикли його бачити. Коли ми відкриваємо рота, щоб описати те, що бачимо, ми насправді описуємо себе, свої сприйняття, свої парадигми.
Стівен Р. Кові
Чому це правда про молоток Маслоу(механізми дії «Закон інструменту»)
Когнітивна доступність і вільне володіння: звичні інструменти та підходи є більш доступними для розуму і легшими у використанні, тому вони стають стандартними рішеннями за замовчуванням. Це зменшує витрати на прийняття рішень, але звужує коло альтернатив, що розглядаються.
Інвестиції в навички та необоротні витрати: експертні знання та навчання створюють тенденцію до повторного використання того, у що було вкладено кошти (навички, інструменти, статус), навіть якщо обставини змінилися.
Формулювання та визначення проблеми: Інструменти формують те, як сприймаються проблеми. Діагностична структура або метрика можуть зробити певні характеристики помітними та відсунути інші на другий план.
Стимули та інституції: організації винагороджують певні компетенції; тому люди наголошують на рішеннях, які демонструють ці компетенції, щоб отримати підвищення, ресурси або визнання.
Упередження підтвердження та відбору: успіхи, досягнуті за допомогою улюбленого інструменту, запам'ятовуються та узагальнюються; невдачі, які можуть свідчити про необхідність зміни інструментів, можуть бути проігноровані.
Будь-яка добра справа, яка задумана в рамках порочної системи, рано чи пізно цією системою нейтралізується.
Тадеуш Котарбінський, польський філософ і логік
Практичні наслідки
Діагностуйте, перш ніж діяти: перед тим, як вибрати інструмент, приділіть час визначенню проблеми та її обмежень; інвестуйте в прості кроки для усунення упередженості (альтернативні гіпотези, мислення «червоної команди» тощо).
Розширюйте та упорядковуйте свій набір інструментів: свідомо вивчайте контрастні методи; практикуйте вибір між ними за допомогою правил прийняття рішень (якщо X, використовуйте A; якщо Y, використовуйте B).
Стимулюйте використання відповідних інструментів: в організаціях винагороджуйте результати та відповідність, а не вірність певному методу; чергуйте ролі з тим, щоб люди могли ознайомитися з альтернативними підходами.
Інституціоналізуйте зворотний зв'язок та навчання на помилках: створіть механізми, які спрацьовують, коли улюблений інструмент постійно показує низькі результати, і дають можливість скоригувати курс.
Використовуйте «мета-інструменти»: навчіться евристиці вибору інструментів(порогові значення витрат і вигод, аналіз чутливості або дерева рішеньтощо) з тим, щоб молоток не став рефлексом.
Висновок
Це прислів'я точно описує поширену когнітивну та інституційну тенденцію: інструменти та навички впливають на сприйняття та вибір. Його сила залежить від обізнаності, стимулів, середовища та свідомих контрзаходів.
Зменшення «ефекту молотка» вимагає чіткого формулювання проблеми, ширшого інструментарію та систем, які винагороджують професіоналізм, а не особисту відданість.
Слід нарешті припинити використовувати молоток як основний інструмент управління. Навчитися поєднувати «вертикальне» і «горизонтальне» мислення.
Люди, які мислять вертикально, зазвичай стурбовані тим, як вирішити проблему.
Люди, які мислять горизонтально, зазвичай стурбовані тим, чому виникає певна проблема.
На відміну від вертикального мислення, горизонтальне мислення вимагає більше часу, даних та фонового вивчення.
Нащо вчитися складному і розвиватися, якщо можна спрощуватися?
Ми опинилися у ситуації, коли, «верхи» не можуть управляти по-новому, а «низи» взяли на озброєння гасло: «А нам все равно!». Тому революційна ситуація українській освіті не світить…
Реформування освіти слід починати з реформування системи управління освітою!
Вибудовувати управління на принципі субсидіарності (лат. subsidiarius – допоміжний).
Кожен наступний рівень влади є допоміжним (субсидіарним) по відношенню до нижчого і вирішує тільки ті завдання, із якими він може впоратися найбільш ефективно.
Механізм управління вибудовується «знизу вгору»: рішення проблем здійснюється на найнижчому або найменш централізованому рівні влади.
Для цього потрібні горизонтальномислячі люди, які вміють мислити категоріями нових можливостей.
Освітній експерт:
Громовий Віктор
