Якщо не вимірювати результати, то не можна відрізнити успіхи від поразки.
Девід Осборн
Прочитав ось цей самозвіт і зрозумів, що мені доведеться писати абетку освітнього менеджменту. Бо там немає жодного результату. У кращому випадку це можна кваліфікувати як хаотичні кроки незрозуміло якого процесу.
Звісно, в освіті все важливо. І якість процесів(Quality Processes), і якість змісту (Quality Content) і якість результатів(Quality Outcomes).
На жаль, може бути процес без результату і завжди є спокуса підміни справжніх результатів якимись ефектними кроками в нікуди.
Бо для багатьох наших «очільників» процес пускання кольорових кульок та мильних бульбашок і є результатом.
У будь-якому закладі освіти один-єдиний основний(ключовий) процес – освітній!!!
Це раціонально організована закладом освіти діяльність, спрямована на розвиток особистості у спеціально створеному освітньому середовищі.
Метою допоміжних процесів є ресурсне забезпечення з метою створення необхідних умов для здійснення основного процесу (матеріально-технічне, інформаційне та кадрове забезпечення, безпека життєдіяльності тощо).
Управлінські процеси спрямовуються на підвищення ефективності основного і допоміжних процесів(стратегічне та поточне планування, моніторинг, мотивація, аналіз і прийняття рішень, контроль тощо ).
Допоміжні процеси не повинні затьмарювати основний!
1000 разів повторював і повторюю 1001 раз: не можна шкільну освіту підлаштовувати під невибагливі смаки яжмам(аби дитятко нічим не перевантажували в школі, смачно годували та розважали). Треба повертати освіту в Україну. Бо зараз школи із закладів освіти перетворилися в харчувально-розважальні заклади з догляду за дітьми. А це шлях у нікуди.
Зараз директор школи став ще й економістом, юристом, кадровиком, "сташим куди пошлють", оператором та постачальником пального до генератора тощо. І вже на фасилітацію, мотивацію і модерацію освітнього процесу немає ні часу, ні сил.
Підміна та імітація освітнього процесу
Підміна освітнього процесу(в старшій школі підготовкою до НМТ чи участі в МАН).
Імітація освітнього процесу (удаване дистанційне навчання під час карантину, масове використання раніше ГДЗ, а тепер ШІ тощо).
Пріоритетність псевдоосвітньої діяльності (конкурсоманія, олімпіадоманія, заходоманія тощо), яка затьмарює реальний освітній процес.
Іноді здається, що навколоосвітня метушня, зокрема, процес продукування різноманітних «бамаг»(фотозвітів тощо) є головним процесом у закладі (не) освіти…
Допоміжні процеси мають на меті забезпечення основного процесу усіма видами ресурсів.
Тож усі наші ДСЯО мають спочатку з'ясувати:
Як справляється засновник та місцева громада із цим завданням?
Наскільки ефективно на регіональному рівні виконують зобов'язання щодо післядипломної педагогічної освіти(в ІППО), стратегічного планування розвитку регіональної системи освіти тощо?
Як справляється МОН із тими напрямками ресурсного забезпечення, які воно взяло на себе(навчальне книговидання, науково-методичний супровід тощо)?
І тільки після цього вияснити:
Як шкільний менеджмент забезпечує максимально ефективне використання наданих ресурсів і самостійно здійснює фандрайзінг, сприяє професійному розвитку педагогічного персоналу тощо?
Інституційний аудит - це комплексна зовнішня перевірка та оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти (крім закладів вищої освіти), які забезпечують його ефективну роботу та сталий розвиток.
Закон України «Про освіту», Стаття 45
Оцінювати слід за результатами роботи
Оцінювати роботу школи, вчителя чи директора, спостерігаючи за освітніми, педагогічними, управлінськими процесами, - це безграмотно, непрофесійно, аморально і, навіть, протиправно.
Оцінювати потрібно за результатами роботи, на основі чітко визначених критеріїв та індикаторів, використовуючи технології незалежного оцінювання.
Але проблема в тому, що оцінювати процеси набагато легше і ефектніше (не плутати з ефективністю), аніж оцінювати результати. Бо визначення та оцінка результатів роботи вчителя, директора, закладу вимагає високого професіоналізму від тих, хто це оцінювання проводить, та розробку й використання відповідних технологій.
Ігор Лікарчук
Але, окрім аналізу поточних результатів має бути ще й Forward-Looking Focus (зосереджування на перспективі).
Управляти якістю за результатами - це те саме, що їхати автомобілем уперед, орієнтуючись лише на дзеркало заднього огляду.
Вільям Едвардс Демінг
Звісно, має бути орієнтація на наступні результати роботи освітньої системи:
Щаслива людина, яка має все необхідне для особистісного розвитку.
Відповідальні громадяни з розвинутим критичним мисленням та імунітетом до маніпулятивних технологій впливу.
Успішна країна, яка забезпечує гiдне людини життя, добробут, високі стандарти захисту прав людини тощо.
Якість результатів
розпізнавання та сприяння якомога повнішому розкриттю індивідуальних потенціалів здобувачів освіти;
досягнення випускників у професійному та успішність в особистому житті;
затребуваність здобутих знань для досягнення конкретної мети та підвищення якості життя;
конкурентоспроможність випускників школи як абітурієнтів та в подальшому на ринку праці;
вмотивованість та володіння методологією самоосвіти упродовж усього життя;
спроможність знайти себе та якомога повніше розкрити свій потенціал у глобалізованому світі.
Ефект СИмБурДі (Симуляція бурхливої діяльності)
Усе ще дається взнаки принцип ІБД - імітації бурхливої діяльності абсолютно не зважаючи на її реальний результат.
Головне - зобразити процес псевдоосвітньої метушні, взяти участь у навколошкільних модних тусовках та шоу, в яких форма важливіша за зміст.
Більшість «симбурдістів» уміють зробити з мухи слона у рапортах про проведені заходи, прикритися незліченною кількістю сертифікатів і… попри очевидність профанації, щиро переконані в корисності того, на що вони марнують час.
Вихід є: замість підміни реального нереальним та «тиражування порожнечі» культивувати прагнення до осмисленого існування, реалістичного аналізу власної діяльності.
80% зусиль — 0% результату
"То не страшно, що наш завод нічого путнього не виробляє. Головне, що наш заводський ансамбль(агітбригада, спортивна команда тощо) із року в рік перше місце в області займає!"
Закон(правило) Парето 80 — 20
80% зусиль — 20%(?) результату
Це бюрократична писанина, пустопорожні наради, виховні заходи, олімпіади та конкурси тощо.
20% зусиль — 80% результату.
Це індивідуальна робота вчителя з учнями, творчий обмін ідеями по горизонталі тощо.
На жаль, управлінська практика в Україні за остання 10 років показує унікальний феномен: 100% зусиль — 0% результату (для країни). Про результати для себе коханих мова не йде. У цій сфері, як правило, все чудово.
Запитання для дискусії
Чому так виходить, що в освіті ми колективно досягаємо результатів, яких ніхто не хоче?
Як вибудувати педагогічну систему, яка була б орієнтована на передбачувані і вимірювані результати?
Як уникнути псевдорезультатів, створити системне блокування спроб змахлювати, видати бажане за дійсне тощо?
Освітній експерт:
Громовий Віктор
