Вчитель має «пострибати».
Щоб його помітили й оцінили. Інакше ніяк.
От зараз читаємо купу таких оголошень.
Що треба зробити, щоб отримати, наприклад, Goncharenko Centre’s Teachers Award?
(Чому всі ці «премії» в стилі Global Teacher Prize Ukraine називають англійською мовою то окрема тема).
Заповнити форму і зробити ефектну відео-візитівку. Все.

Читаємо наступне оголошення про «Освітню премію Львова»:
«Любі педагоги, ви змінюєте світ ❤️ Настав час розповісти ваші історії успіху всьому місту! 💫
🎉 Ми розпочинаємо реєстрацію на Освітню премію Львова! 🔥
Місто традиційно шукає найфаховіших, найкреативніших, найвідданіших справі освітян, аби відзначити їх за щоденну працю та подарувати гідну винагороду 🙌
💛 147 премій по 35 000 грн;
💛 3 головні винагороди — по 100 000 грн — для найкращих вчителя школи чи профтеху, вихователя садочка та керівника гуртка в позашкіллі!
Конкурс охоплюватиме 3 етапи:
1️⃣ Реєстрація — до 15 листопада: заповніть реєстраційну форму, розкажіть про себе і свій досвід та додайте мотиваційне відео.
2️⃣ Практичне заняття з дітьми ❤️
3️⃣ Фінальне інтерв’ю з журі.
Переможців оголосимо до 31 грудня 2025 року.
Освітня премія Львова — чудова нагода проявити себе та розповісти про свої досягнення. Ми чекаємо на ваші заявки! Не зволікайте».
Достатньо лише зареєструватись, додати мотиваційне відео, показати шоу («практичне заняття з дітьми») і сподобатись журі на фінальному інтерв’ю.
Яка реальна ефективність твоє роботи і яку ти створюєш додану вартість(сприяєш особистісному розвиткові кожного учня)?! Нікому це не цікаво… Премія виплачується не за результативну роботу, а по суті за вміння "себе показати і на людей подивитись".
Якась фантасмагорія!
Якщо ви хочете справді заохочувати тих, хто тримає на своїх плечах освіту України, не плутайте шоу із прогресом.
Ефектний не = продуктивний. Скоріше навпаки...
Нашим шоуменам (медійно розкрученим "звьоздам") від освіти точно не сподобається цей пост. Бо як тільки почнуть відстежувати реальну результативність їхньої роботи, у 90% випадків виявиться, що "король - голий".
Бо або ти працюєш, або ти «звіздиш». Винятки, звісно, є, але вони лише підтверджують це правило.
Є два типажі в українські освіті: учитель-багаття і учитель-феєрверк.
Наша освіта тримається на тихих пасіонаріях. Саме на тихих. Не на галасливих і медійно розкручених. А тих, хто рухається вперед, попри втому, страх і зневіру.
Вони живуть в реальному світі освіти.
Вони не просять нагороди — просто роблять те, що потрібно зробити.
Просто йдуть цим шляхом, бо у них нема «зерна неправди за собою». А є розуміння, що всіма кинутого на розбитій дорозі розшарпаного освітянського воза треба комусь тягнути.
З останніх сил…
За роки шоу-реформ ми звикли до феєрверків.

«Найкращі вчителі, яких я знав, були як багаття – теплі, повільно горіли, були здатні об’єднувати людей...
Супер вчителі на "срібному екрані" були приголомшливими, але вони були схожі на феєрверк – гучні, яскраві, сповнені енергії... Вони могли зачудовувати на мить, але дуже швидко згорали.
Якщо історія про феєрверк прагнула гучної та барвистої досконалості, то історія про багаття шукала скромності.
У той час як феєрверки вибухають угорі та вимагають уваги, багаття залишається на землі, тихо потріскуючи, але завжди зігріваючи. Я вирішив, що мені слід обрати кращу історію. Я краще буду, як багаття».
Як вчитель-початківець, я повісив плакат із написом «Досягни зірок». Але насправді це вкрай жахлива порада. Дотягніться до зірок, і ви опинитесь на самоті, у гігантській порожнечі, без кисню, щоб підтримувати ваше життя. Можливо, кращою порадою було б: «залишайтеся на землі та пам’ятайте про людей навколо вас».
Це слова засновника групи New Teacher Academy на Facebook Джона Спенсера. https://www.facebook.com/groups/394206938021111/
https://spencerauthor.com/58254-2/
На жаль, наші шоу-реформи створили запит на людей-феєрверків, які прагнуть сіЯти(а треба сІяти, навіть у випадку, якщо посіяне не завжди сходить). Справжні ж зміни в освіті будуть тоді, коли потрібні будуть люди-багаття, які зігрівають, реально дбають про результат, націлені на довгу гру...
Victoria Trokhimets підсумовує:
Як влучно сказано, що за роки шоу-реформ ми звикли до феєрверків. А тим часом освіту на собі дійсно тримають учителі-багаття, які не рекламують інновацій, не витрачають час на етери чи публічні програми, бо в них просто нема вільного часу. Одна моя мудра колега колись сказала: «Якщо запроваджувати безкінечні новомодні методи, прийоми і інновації, то коли ж навчати?». І, дійсно, коли?
Лара Каштан коментує:
Сумно, що у школах України заохочуються феєрверки (головне - пропіаритися!). Виставити світлини, а ЗНАННЯ - то для навіть не для вогнищ, а для ледь жевріючих вогників, на яких тримається ЩЕ наша освіта.
Viktoriya Brachkova:
100%, але від нас вимагають шоу!!! А школа, це не шоу і феєрверки, а робота...

Зайве доводити, що такий підхід до відзначення тих, хто вміє себе показати, демотивує тих, хто працює.
Ніщо не вбиває мотивацію швидше, ніж спостереження, що визнання базується на вмінні себе показати, а не на результатах роботи.
Ніщо не вбиває мотивацію швидше, ніж спостереження, що визнання базується на вмінні себе показати, а не на результатах роботи.
Ніщо не вбиває мотивацію швидше, ніж спостереження, що визнання базується на вмінні себе показати, а не на результатах роботи.
Ніщо не вбиває мотивацію швидше, ніж спостереження, що визнання базується на вмінні себе показати, а не на результатах роботи.
Освітній експерт:
Громовий Віктор