10 кроків до розвалу шкільної освіти:
Почати видавати докУменти про загальну середню освіту всім підряд не залежно від того здобув її випускник тієї чи іншої школи чи просто відсидів певний час за шкільною партою. Позбавити вчителя будь-яких важелів впливу на тих, хто вчитись не хоче(скасувати другорічництво, оголосити всі оцінки позитивними тощо).
Фінансувати шкільну освіту за «залишковим принципом» з тим, щоб її матеріально-технічне забезпечення аж ніяк не могло вийти на сучасний рівень.
Взяти курс на імітацію і профанацію навчання, зокрема, змиритись спочатку із масовим використанням ГДЗ, а потім ШІ. Прикривати "культуру" списування і плагіату розпакуванням про академічну доброчесність.
Навантажити школу дурною роботою(закреслено) працею Сізіфа(конкурсоманія, ювілейоманія, звітоманія, заходоманія тощо).
Запустити процес зворотної селекції керівників шкіл, спрямований на видавлювання справжніх лідерів освіти(їх замінили на удаваних штатних "агентів бла-бла-бла-змін") та зрощування гіперслухняного, але недієздатного «менеджера освіти».
Опустити оплату роботи вчителя-початківця за межу фізичного виживання з тим, щоб талановита молодь не йшла до школи та до педуніверситетів.
Культивувати навчену безпорадність та усіляко підтримувати професійну деградацію вчительства шляхом збереження начальникоценрованої системи управління, удаваної методичної роботи, появи сертифікатоманії тощо.
Створити агресивне середовище навколо школи та вчителя шляхом перенаправлення агресії хворого соціуму у їхній бік.
Зберігати вкрай перевантажені й відірвані від реального життя навчальні програми, які демотивують більшість учнів і позбавляють їх реальних можливостей для зростання. Чинити перепони нетиповим освітнім програмам.
Підтримувати вкрай неефективну корумповану систему навчального книговидання.
- ?
Якщо у системі освіти добили власне освіту, залишилась лише система, але без реальної освіти...
Може, це і є метою?
Рано чи пізно нам доведеться розпочати здійснення приречених на непопулярність кроків з тим, щоб повернути освіту в Україну:
Лівацький псевдодемократизм і псевдогуманізм СТОП! Відновлення реальних важелів впливу на операційному рівні навчального закладу щодо забезпечення належної якості освіти(можливості залишати на другий рік "двієчників" та прогульників, надання права виключати зі школи явних неадекватів, вказування в свідоцтві про ЗДОБУТТЯ освіти кількості пропущених уроків, введення градації свідоцтв тощо).
Введення процедури академічного банкрутства щодо «слабких» шкіл, які неспроможні набрати учнів в умовах вільної конкуренції між школами у великих містах(за неможливості проведення санації, закриття цих шкіл та передача їх матеріальної бази сусіднім чи новоствореним школам).
Ліквідація департаментів(відділів, управлінь) освіти й створення на їх місці центрів сервісного обслуговування закладів освіти.
Проведення реальної децентралізації управління шкільною освітою шляхом позбавлення МОН права видавати будь-які накази, методичні рекомендації, інформаційні листи, які стосуються загальної середньої освіти(в «окончательной бумаге» написати: усі питання… заклади загальної освіти вирішують САМОСТІЙНО!).
Ліквідація безплатної вищої освіти, введення безвідсоткових кредитів на навчання та грантів для обдарованих учнів.
Відмова від централізованого визначення змісту освіти, перехід на програми, які самостійно складають вчителі(курикулярна реформа).
Реалізація на практиці принципу «гроші на професійний розвиток йдуть за вчителем» шляхом впровадження ваучерів на підвищення кваліфікації.
Поступова відмова від ЗНО(НМТ), перехід на вступ до ВНЗ за рекомендаціями зі школи, шляхом здобуття гранту на навчання тощо.
Припинення фінансування з державного бюджету НАПН та інших академічних установ (навколо)педагогічного спрямування.
Відмова від класно-урочної системи в старшій школі, перехід на індивідуальні освітні програми шляхом запровадження тьюторингу, проектних методик, онлайн навчання тощо.
Встановлення потужної стимулювальної дистанції між зарплатами вчителів та (заступників)директорів шкіл(різниця в оплаті у 2-3 рази).
Встановлення жорсткої відповідальності батьків щодо виконання ними функцій повноправних учасників освітнього процесу.
Рішуче подолання клерикально-консервативних тенденцій, неухильне забезпечення світського характеру освіти.
Проведення політики спрямованої на надання системі шкільної освіти необхідної різноманітності як передумови для її розвитку(поширення альтернативних програм, відмова від уніфікації типів навчальних закладів тощо).
Відмова від примітивізації ролі Школи та Вчителя намаганням звести місію освіти в суспільному розвитку до надання освітніх послуг. Адже абсолютно некоректним є теперішнє прирівнювання(співставлення) послуг перукарні, хімчистки чи похоронного бюро з тим, що має пропонувати школа як особливе інтелектуальне середовище і механізм партнерства усіх учасників освітнього процесу.
Буде шокова терапія по-освітянськи замість постійного шоку без терапії.
Будуть мітинги і голодування, прокльони і благання.
Буде боляче, адже саме біль сигналізуватиме про те, що заторкаються дуже чутливі ділянки Системи...
Але через рік безнадійно хворий пацієнт почне потроху оклигувати. А через 10 років ми матимемо справді нову освіту України.
Нічого не написав про дебюрократизацію? І не напишу...
З бюрократизавром не треба демонстративно боротись. Він згине сам, пропаде як "роса на сонці", якщо почнеться практична реалізації цієї антикризової терапії.
Крапки над І
• Знання не дають, їх здобувають власною працею.
• Освіта - це не те, що запам'яталось, а те, що «лишилось після того, як усе вивчене в школі забулось».
• Компетентності не формують, їх набувають(звісно, якщо створено середовище для того, щоб учні могли їх набути).
• Освіта – це не послуга із «незмінно чудовим результатом». Це засів «розумного, доброго, вічного» у незораний ґрунт пострадянського розшарпаного соціуму, коли змучені «сівачі» усе ще «без надії сподіваються», що хоч щось проросте.
• Досвід не передають, а набувають(звісно, можна поділитись якоюсь ідеєю в процесі реалізації якої люди зможуть набути власний досвід).
• Учитель не ретранслює інформацію і контролює процес її «засвоєння», а надихає, мотивує, супроводжує…
• До школи дітей не віддають як у «камеру зберігання», а сприймають її лише як один із дороговказів в процесі побудови індивідуальної освітньої траєкторії дитини, на кшталт, таблички на стовпі...
• Педагоги – це не колектив однодумців(якщо усі думають однаково, це означає, що не думає ніхто), а спільнота різнодумців, об'єднана спільними цінностями та схожим баченням майбутнього.
• Зміст освіти не визначають ще до того, як дитина переступила поріг школи, його генерують в процесі її індивідуального поступу до зникаючих горизонтів сучасної освіти.
• Освіту зверху не реформують, реально реформувати її можна лише знизу.
• Інновації в освіті не впроваджують, інноваційний потенціал вчителів розкріпачують шляхом створення атмосфери свободи педагогічної думки та дії, інноваційного клімату, що стимулює творчий пошук.
• Бюрократичними методами освіту не дебюрократизовують, бюрократизавр може сконати лише за умови відсутності «кормової бази».
• Хорошими педагогами та директорами шкіл не керують, вони самі знають, що їм робити(Немає сенсу наймати тямущих людей, а потім вказувати, що їм робити. Ми наймаємо тямущих людей, щоб вони говорили, що робити нам. Стів Джобс).
Освітній експерт:
Громовий Віктор
