Якщо ви старша дитина в родині, то, з великою ймовірністю, вам доводилося дбати про молодших братів чи сестер, допомагати з домашніми обов’язками та брати на себе більше відповідальності.
Внаслідок цього в дорослому віці ви можете мати загострене відчуття відповідальності та посилену тривожність – це називають синдромом старшої доньки.
Що таке синдром старшої доньки
"Синдром старшої доньки" є лише умовним терміном, який стосується особливостей і життєвого досвіду дітей - первістків, зокрема доньок та не являється справжнім діагнозом чи розладом психіки. Але може мати вплив на особистість та її поведінку в майбутньому.
"Вам може здаватися, що у вас не було повноцінного дитинства або що його "вкрали", поклавши додаткові обов'язки та відповідальність", – психолог Кейт Ешлеман.
Більше того, навіть якщо у вас є старший брат, то все одно можете відчувати деякі риси, характерні для цього синдрому.
"Це може бути пов'язано з гендерними стереотипами та роллю жінки в домі. Навіть якщо є старший син, то історично склалося так, що більшість домашніх обов'язків покладають на жінок", – зазначає Ешлеман.
Як свідчать результати досліджень, у доньок-первістків дозрівання проходить швидше.
Наприклад, мати працює на двох роботах. Це впливає на неї і під час вагітності, і після народження дитини. Старша донька може стати основним опікуном для інших братів і сестер. Тоді виникають стреси, які можуть спричинити раннє статеве дозрівання надниркових залоз.
Старші доньки можуть бути більш схильними до прояву таких якостей, як-от:
відповідальність;
незалежність;
емпатичність;
турбота;
перфекціонізм;
стресостійкість;
сильна тривожність;
потреба догоджати іншим.
Результати дослідженнь свідчать, що існує ймовірність того, що перебування в цій ролі може вплинути на майбутні стосунки і на характер у цілому. Також є припущення, що у старших дочок спостерігається підвищений рівень ризику розвитку розладів особистості.
Але є й позитивні моменти. Наприклад, дівчатка-первістки мають більше шансів на успіх серед усіх братів і сестер та частіше обіймають керівні посади.
На жаль, ми не здатні змінити порядок свого народження, але можемо прийняти наше дитинство, зокрема те, як воно вплинуло на становлення особистості. Варто дотримуватися наступних рекомендацій:
Виконувати "домашнє завдання". Для подолання синдрому можна використати різні ресурси, як-от книги чи подкасти. Натомість якщо ви прагнете зосередитися на чомусь одному (до прикладу тривожність або гіпервідповідальність), то можна працювати у цьому напрямку.
Подумати про свою особистість. Зокрема про риси характеру, якими ви пишаєтеся чи захоплюєтесь, а які – хотіли б змінити чи вдосконалити. Це допоможе проаналізувати поведінку та зрозуміти її причини.
Звернутися до спеціаліста. Обговорити проблему з психологом – теж варіант допомогти собі та розібратися у своїй поведінці.
Створено за матеріалами психологині Кейт Ештон
Користувач:
Ільчук Олена Валеріївна
