А сніг вже падав три доби.
Схилили голови дуби
В розкішних шапках хутряних.
Берези юні біля них
У довгих шубах аж до п’ят
Стояли модниці у ряд.
А сосни – мов птахи якісь,
Та вже не рвались в неба вись:
Зелені крила сніг ламав.
Ліс, наче скорений, стояв.
Та ось у білій вовні хмар
З’явилось сонце, мов ліхтар.
Як пляма жовта і бліда,
З полону ледве вигляда.
Однак за декілька хвилин
Десь зникла хмара, наче дим –
І сяйво полилося вниз,
Алмазами засяяв ліс.
Краса – що й слів немає більш!
На тім… завершую свій вірш.
Наталя Соловйова
Зображення: https://gemini.google.com/