Серпневий дощ фантомно пахне осінню,
хоч квітнуть ще троянди і люпин.
Та вже гаї здаються безголосими,
лиш чути шелест втомлених краплин.
Дощ лупотить у вікна надокучливо
розміреними нотками журби.
Старі каштани дивляться засмучено,
похнюпивши фарбовані чуби.
Лежать кругом в калюжах під горіхами
зелені биті човники рясні.
Тендітні ластівки покинули під стріхами
гніздечка до наступної весни.
Серпневий сум... Нестримний біль за втраченим...
Та ну ж бо, душе, тільки не журись!
Час промайне, і знову ми побачимо
ласкаве літо, променисту вись.
Наталя Соловйова
Зображення обкладинки: https://share.gemini.google/ISlI4lGOVHiW