ЗИМОВІ АРАБЕСКИ
Натхнення зійшло на зиму-рукодільницю,
Орнаментом дивним розквітло на склі.
Душа її світла, таланту невільниця,
Скрізь творить красу на земнім полотні.
Щодня вишиває. Лиш білим по білому!
Стібок до стібочка химерно проліг...
Сніжинки танцюють граційно-несміливо
І ніжно цілують замріяний сніг.
Зірки самоцвітами в просторі синьому
Поволі згасають в намисті сторіч...
Ялинки прикрашені бісером-інеєм –
Зима жартувала з морозцем всю ніч.
Заснулі луги помережила хрестиком
(Узор постмодерний: замерзлий політ!)
Й дозволила сонцю скупому попестити –
Стрій зайчиків сонячних плутає слід.
Вітрисько до віхоли знов залицяється…
Зима гладдю вишила ще один день.
У біло-сріблястій зимовій мозаїці
Сплять ноти майбутніх весняних пісень.
18.11.2018
© Олена Прадійчук
