14 серпня - відбулась ліквідація останньої козацької вольності.
В 1775 році російська імператриця Катерина II видала маніфест про ліквідацію Запорізької Січі.
....Вони почали років з десять тому назад (...) надто далеко заходити із своїм зухвальством, привласнивши і вимагаючи врешті для себе (...) не тільки всі ті землі, які ми придбали в останню війну від Отоманської Порти, але й навіть ті, що були заселені в Новоросійській губернії, мотивуючи, ніби їм і ті, і інші здавна належали.....
Із маніфесту КатериниII про ліквідацію Запорізької Січі
Таким чином імператриця пояснила своє право вирішувати долю цілого прошарку українського суспільства - козаків. Російський царизм турбувало зростання економічного потенціалу: збільшення підвладного населення, можливості козацьких господарств фермерського типу. Російське дворянство претендувало на землі та природні багатства Січі.
Катерина II проводила послідовну політику обмеження прав і свобод українського населення, почату ще Петром I.
Спочатку у 1764 році було ліквідовано Гетьманщину.
Через рік, у 1765 році, знищено полково - сотенний устрій на Слобожанщині. Натомість створюється Слобідсько - Українська губернія, перейменована в 1780 році на Харківське намісництво, а пізніше - на Харківську губернію.
Велику роль у ліквідації Запорізької Січі відіграли і зовнішні чинники:
успішне завершення російсько - турецьких воєн і перенесення кордонів російської імперії до Чорного моря.
Недоцільність існування на шляху до чорноморських портів незалежного державного утворення з власною митною системою.
Втрата Січчю свого військового значення в боротьбі з татарами і турками.
Незадоволення царизму самостійною зовнішньополітичною діяльністю Січі
А вже ж москаль, а вже ж москаль Січу обступає..
Свого батька кошового вірненько благали:
" Позволь, батьку - отамане, нам на башти стати,
Ні одному генералу з плеч голову зняти....
Ой, щоб слава не пропала поміж козаками!
" Не дозволю, миле браття, вам на башту стати:
Однакове християнство - грішно вигубляти!"...
Ой, крикнув же та Калниш кошовий, та стоячи серед церкви:
" Прибирайтесь, славні запорожці, так, якби і к смерті!"
Ой, крикнув же та Калниш кошовий, та стоячи на дзвіниці:
" Гей, відкидайте, славні запорожці, списи та рушниці!"
Ой, пішли, пішли славні запорожці та не пішки - дубами,
Ой, як оглянуться до славної Січі, умиються сльозами.
Українська народна пісня про зруйнування Запорізької Січі
