Спартанцям ми завдячуємо крилатим фразам:
"Лаконічно виражатися" - вміння коротко і ясно висловлювати свої думки. Свій початок це поняття бере з Спарти, яка розташовувалася в Лаконії, одному з регіонів Давньої Греції. У Спарті не любили довгих промов, висловлюватися потрібно було коротко і по суті.
Вираз «зі щитом або на щиті» - також з’явилося в Стародавній Спарті. Саме так матері напучували синів, які вирушали у військовий похід. Загиблих воїнів приносили на щитах, а смерть в бою була почесною. За законами того часу, імена на надгробках писали тільки у чоловіків, загиблих в бою.
Спартанці повинні були харчуватися із загального котла. Воєначальник Агіс, повернувшись з походу, вирішив порушити це правило і наказав подати обід додому.
Йому було відмовлено, крім того, Агиса піддано покаранню у вигляді штрафу.
Єдиним ремеслом, яким спартанці володіли досконало, було військове мистецтво.
А ось фізична праця вважався в Спарті принизливим заняттям. Для цього використовувалися раби – ілоти. Крім того, ілотів змушували пити вино, щоб показати молоді – в кого перетворюється п’яний чоловік.
Діти вважалися власністю держави. У семирічному віці хлопчиків забирали з сім’ї і передавали у військові школи. Умови тут були, дійсно, спартанськими – вихованці повинні були пройти сувору підготовку і стати безстрашними воїнами.
Годували їх бідно, заохочуючи крадіжку продуктів. Але, якщо хто-небудь попадався його карали двічі: за те, що крав і за те, що попався. Військову службу спартанець ніс до 60 років.
Відомий спартанський законодавець Лікург, вирішив, що створений ним державний устрій має дотримуватися вічно. Для цього він пішов на відчайдушний крок – відправився в подорож у місто Дельфи, взявши з жителів Спарти клятву, що до його повернення вони не змінять ні один з існуючих законів. Щоб зв’язати цією клятвою спартанців навічно, Лікург заморив себе голодом в Дельфах.
Спартанські гроші були дуже великими та важкими, тому жителі майже не користувалися ними.
Про розпад Спарти є цікава легенда. У 404 році спартанці захопили незчисленні скарби перського царя.
А що робити з цим багатством? Перси порадили розподілити все це між собою. Ось тут-то все і почалося.
Спартанці перетворилися в жадібних і безвільних людей. До початку нашої ери Спарта вже входила в склад Римської імперії.
