Геологічна будова Сиваша дуже складна, адже водойма лежить у межах Скіфської плити між стійкою Східноєвропейською платформою і рухомою Альпійсько-Гімалайською складчастою геосинклінальною областю.
Перш ніж говорити про походження Сиваша, варто згадати про Азово-Чорноморський басейн, який виник приблизно 30–40 млн років тому. 100–150 тис. років тому басейн з’єднався із Середземним морем, а 18–20 тис. років тому знову перетворився на замкнену водойму. За даними палеогеографії, рівень Чорного моря тоді був на 60–70 м нижчий, ніж тепер. Це, безумовно, визначило відсутність і Азовського моря, і Сиваша.
Сиваш – справжній музей берегових форм. Мальовничості і своєрідності ландшафту Сиваша надає химерно вирізьблена берегова лінія та різноманіття типів берегів. Мовчазними свідками історії стоять обриви у центральній та південно-східній частині Сиваша. На високих (до 15–20 м) і неприступних скелях гніздяться рідкісні великі соколи – балабани. Впритул до обривистих берегів підходять уцілілі ділянки з полинною і полинно-злаковою степовою рослинністю
Матеріали можна знайти в науково-популярному природничому журналі "Колосок" №9 за 2019 рік, а також тезиа посиланням: https://e-kolosok.org/ihor-pyrohov-zatoka-syvash-chastyna-1/
