АМОНІТИ: ІСТОРІЯ В КАМЕНІ (палеонтологічні форми у метро «Покровська», м. Дніпро (стаття у збірнику VIII Міжнародної науково-практичної конференції «SCIENTIFIC DEVELOPMENT IN A CHANGING WORLD» 3-5.08.2026 року Львів, Україна)

Посилання на тези конференції: https://sci-conf.com.ua/wp-content/uploads/2026/08/SCIENTIFIC-DEVELOPMENT-IN-A-CHANGING-WORLD-3-5.08.26.pdf

Вступ. Викопні рештки давніх організмів є важливим джерелом інформації про геологічне минуле Землі, еволюцію живих організмів та зміни природного середовища. Особливе місце серед палеонтологічних об’єктів займають амоніти - вимерлі морські головоногі молюски, які існували протягом сотень мільйонів років і залишили значну кількість викопних решток. За допомогою їх визначають відносний геологічний вік гірських порід та реконструюють умови існування давніх морських екосистем. Особливий інтерес становлять скам’янілості, доступні для безпосереднього спостереження у міському середовищі.

Мета роботи. Дослідити амоніти, як представників давнього морського життя, визначення їхньої ролі у вивченні геологічної історії Землі та документування скам’янілостей, виявлених у декоративному камені станції метро «Покровська» у місті Дніпро.

Матеріали і методи. Матеріалами дослідження стали наукові та науково-популярні публікації з геології, палеонтології та біології, фотоматеріали, зображення викопних решток, а також результати безпосереднього спостереження за відбитками амонітів у декоративному камені на станції метро «Покровська» у місті Дніпро. У роботі використано методи аналізу наукової літератури, спостереження, опису, порівняння, систематизації, узагальнення та візуального аналізу (1). Для документування результатів проведено фотографування виявлених скам’янілостей, здійснено їх опис та систематизацію.

Результати та обговорення. Амоніти належали до підкласу Ammonoidea класу головоногих молюсків. Вони були давніми родичами сучасних наутилусів, кальмарів і восьминогів. За тривалий час еволюції амоніти сформували надзвичайне різноманіття форм, розмірів та особливостей будови. Особливою ознакою амонітів була спірально закручена раковина, поділена на камери. Камери були з’єднані сифоном і відігравали важливу роль у регулюванні плавучості організму. Раковина виконувала захисну функцію, а тіло тварини мало щупальця та інші органи, характерні для головоногих молюсків.

Амоніти населяли морські басейни різних частин давньої Землі. Найбільшого різноманіття вони досягли в мезозойську еру, особливо в юрський та крейдовий періоди. У цей час існували численні види з різною формою раковин - від класичних спіральних до складних гетероморфних форм. Важливою особливістю амонітів була швидка еволюція. Види амонітів змінювалися протягом відносно коротких геологічних проміжків часу, тому їхні викопні рештки широко використовуються як індексні викопні організми. Виявлення певних видів амонітів у шарах гірських порід дає змогу визначати їхній відносний геологічний вік. Амоніти також є важливими показниками змін давніх морських екосистем. За їхніми викопними рештками вчені можуть реконструювати умови існування давніх морів, особливості поширення морських басейнів, зміни клімату та процеси еволюції організмів.

Історія амонітів завершилася наприкінці крейдового періоду, близько 66 млн років тому, під час крейдово-палеогенового масового вимирання (3). Це призвело до зникнення багатьох груп організмів, зокрема амонітів і непташиних динозаврів. Причини цього вимирання пов’язують із падінням великого астероїда та комплексом подальших глобальних змін природного середовища. Для утворення викопних решток потрібні певні умови: швидке занурення під осадовим чохлом, відсутність кисню, а також тривалий історичний час (2). Сьогодні амоніти знаходять у різних частинах світу, зокрема і в Україні (Карпати, Поділля). Їх зустрічають на поверхні облицювальних плит - силуети та відбитки викопних організмів. Присутність амонітів у камені демонструє, що декоративні матеріали можуть зберігати природний літопис геологічного минулого.

Під час дослідження було проаналізовано дев’ять екземплярів силуетів амонітів у мармуровому облицювальному матеріалі. Встановлено, що виявлені зразки мають характерну спіральну форму, а їхні розміри та особливості зовнішнього рисунка відрізняються. Результати спостережень були систематизовані у каталог-таблицю (таблиця 1). За результатами дослідження також створено фотозбірку виявлених скам’янілостей, що демонструють особливості будови амонітів, їхню геологічну історію та значення для науки. Особливу пізнавальну цінність має можливість спостерігати викопні рештки безпосередньо у міському просторі. Станція метро в цьому випадку може розглядатися не лише як елемент транспортної інфраструктури, а й як своєрідний «підземний музей» геологічної історії. Стіни дніпровської станції метро «Покровська», приховують унікальні свідчення прадавньої історії - відбитки саме амонітів. Оздоблювальний камінь для станції видобували на знаменитому Новоселицькому родовищі на Закарпатті. Цей мармур також прикрашає метрополітени не лише Дніпра, а й Києва та Харкова.

Наявність скам'янілостей у ньому доводить, що за часів мезозою територія сучасного Закарпаття була дном глибокого моря. Тепер цей високоякісний мармур із Новоселицького кар'єру дарує нам можливість побачити «літопис» природи прямо на стінах метрополітену - силуети амонітів назавжди застигли в інтер’єрі нашого метро. Це справжній музей під землею, де до прадавньої історії України можна доторкнутися рукою. Подібні зображення, але тільки морських їжаків можна ще побачити у підземному переході в м. Кривий Ріг (4). Ця незвичайна знахідка - оздоблювальний матеріал стін, виявився мармуровим вапняком із відбитками морських їжаків юрського періоду. Це справжня "жива порода" - природний мармуровий вапняк із видимими включеннями шматочків мушель та кварцу на відшліфованих плитах.

Висновки. Дослідження амонітів демонструє, що геологічна історія Землі може бути доступною для вивчення навіть у повсякденному міському просторі. Кам’яні матеріали, використані в архітектурі, можуть зберігати природні свідчення давнього життя та виконувати роль своєрідного «літопису Землі». Вивчення таких об’єктів сприяє формуванню наукового світогляду, розвитку дослідницьких компетентностей і усвідомленню того, що історія планети зберігається не лише в спеціалізованих музеях, а й у камені, який оточує нас у повсякденному житті. Амоніти можна розглядати як своєрідну «історію у камені», що поєднує геологічне минуле Землі, сучасне міське середовище та освітню діяльність. Їхнє дослідження дає змогу не лише краще зрозуміти еволюцію життя на планеті, а й побачити сліди прадавньої історії безпосередньо у повсякденному просторі сучасного міста. А спостереження за скам’янілостями у природному декоративному камені сприяє популяризації геологічних знань та формуванню інтересу до палеонтології й краєзнавства.

Таблиця 1

Каталог силуетів амонітів в мармурі з Новоселицького родовища на стінах станції метро «Покровська» в м. Дніпро

Список використаних джерел

1. Геоморфологія : навч. посіб. для студ. закл. вищ. освіти / Тетяна Сергіївна Павловська, Іван Платонович Ковальчук.−Луцьк : ВежаДрук, 2022. − 348 с.

2. Палеонтологія : навчальний посібник / за ред. В. О. Приходченка. Київ : Київський університет, 2015. 256 с.

3. Електронний ресурс: https ://vue.gov.ua/Амоніти_(Ammonoidea)

4. Електронний ресурс : https://24tv.ua/tech/morski-yizhaki-yurskogo-periodu-znaydeni-stantsiyi-metro-krivomu_n2988141