Адам Міцкевич увійшов в історію польської та. світової літератури як геніальний поет. За участь у польському повстанні Міцкевича було заслано до Одеси.
За допомогою російських друзів Міцкевич одержує призначення на роботу в Одесу, звідки виїжджає в Крим, результатом чого стала збірка «Кримські сонети».
У творчості Міцкевича має місце українська тематика («Рибка»), В Одесі виник задум поеми «Конрад Валленрод», балади «Чати». І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка перекладали польського поета. Його поезією захоплювались члени Кирило-Мефодіївського братства і сам Т.Г. Шевченко.
Починаючи з 20-х років XIX ст., твори Міцкевича широко відомі в Україні. Українською мовою його твори перекладали П. Гулак-Артемовський, Л.Боровиковський, пізніше П. Тичина, М. Бажан і найбільше — М. Рильський.
Київ, Стеблів, потім Одеса, Крим, Харків... Тут пролягали шляхи хоч і вимушеної, але ж якої захоплюючої й корисної для Міцкевича мандрівки українською землею. Спомин про це залишився на сторінках поеми «Пан Тадеуш».
Зі Львовом Міцкевича пов'язує давня історія, хоча сам поет в цьому місті не бував. У1904 році його син став свідком урочистого відкриття пам'ятника сього геніального батька. Цей шедевр є до цього часу своєрідною візиткою міста Львова. У середині XIX ст. у Львові було створено товариство А. Міцкевича, метою якого була популяризація та вшанування творчості видатного поета.
Міцкевича причарувала й волинська природа, яку він оспівав у своїй творчості. Балада «Світязь» — один із найпрекрасніших творів поета, побудований на матеріалі слов'янської історії.
