Доброго дня, дорогі діти. Запрошую вас на чергове дистанційне заняття гуртка. Пропоную розглянути сьогодні тему заняття "Послідовність виконання робіт при облаштуванні бівуаку. Роботи зі згортання табору".
Облаштування бівуаку та вогнища
Визначившись із місцем розташування бівуаку, керівник групи дає вказівку зупинитися. Спершу всі рюкзаки складаються в одному місці. З рюкзаків відразу дістають намети, тенти, сокири, пили, відра та пристосування для вогнища. Керівник дає розпорядження членам групи (хто іде на заготівлю дров, а хто займається наметами й тентами тощо). Керівник визначає місце розташування наметів та місце під вогнище для приготування їжі. Чергові, без вказівки керівника, адже вони призначені на цілодобове чергування раніше, приступають до розпалювання вогню та приготування їжі. Згодом визначається місце для забору питної води, місце для умивання та прання білизни, місце туалету. Все це визначається з дотриманням протипожежних та гігієнічних вимог.
За необхідності визначаються з місцем під вогнище для просушування одягу та взуття.
Яке краще і безпечніше місце обрати під намети та як їх встановлювати, - ми вже розглянули.
На випадок дощу для наметів у поході потрібно мати тенти. Найпростіший тент - це великий прямокутний кусок поліетиленової плівки. Відтяжки тенту прив'язуються до кутків плівки за допомогою маленьких камінчиків або заздалегідь виготовлених пінопластових кульок діаметром 2-3 см. Це убезпечить плівку від розривів під час натягування відтяжок тенту та під час сильного вітру. Добре мати з собою з десяток прищепок для білизни на кожний намет. Ними плівку прикріплюють до країв даху намету. Тент повинен бути ширшим на 1-1,5 м та довшим на 1,5-2 м від намету. По-перше, такий тент захистить намет від бокового вітру. По-друге, маючи запас простору між краем намету та тенту, там можна скласти спорядження, рюкзак, а в дощ - навіть сухі дрова.
Сьогодні є багато сучасних водозахисних міцних та легких матеріалів, з яких можна виготовити тент. Краї тенту перед походом необхідно декілька разів прошити разом із тасьмою. Тент натягується над наметом так, щоб між наметом та тентом було 10-15 см зазору. В такому разі спекотного дня в наметі буде значно прохолодніше. У комплекті групового спорядження добре мати один тент-навіс.
На випадок зупинки під час дощу такий тент встановлюється в першу чергу. Кріплять його на репшнурі або на тонкому сталевому тросику, довжиною 10-15 м. Кінці тросика обладнані маленькими карабінами, що дає змогу одразу фіксувати тросик за дерево. Закріплюють тент на 20-30 см вище найвищого учасника групи. Натягуючи тросик, ним обкручують протилежне дерево і фіксують у землю за допомогою металевого кілка. За наявності такого тенту рюкзаки складаються під ним.
Чергові облаштовують місце для вогнища та розпалюють вогонь. Для оперативного розпалювання чергові заздалегідь повинні приготувати розпалку. У суху погоду проблем з розпалюванням вогню немає. Під час дощу над місцем розпалювання багаття встановлюють невеликий кусок пластикату. В таку погоду, коли сухих гілок мало, первинне багаття розпалюють органічним склом, сухим спиртом, згарком свічки, попередньо розтопивши парафін над розпалкою.
Поки один черговий розпалює вогнище, другий з допомогою сокири і пили готує стійки та перекладину для вогнища. Для збереження лісових насаджень у походах необхідно користуватися нескладним, але дуже практичним реманентом. Його потрібно мати як у поході вихідного дня, так і в багатоденному спортивному поході. Передусім це пристосування для приготування їжі. Для обладнання стійок недосвідчені туристи можуть перерубати півдесятка молодих деревин. Бо коли стійки у формі рогачки забивають сокирою, та ще й у твердий ґрунт - то рогачки розколюються. Маючи з собою металеві рогачі, виготовлені з чотириміліметрового електрода (2 шт. + один запасний), за лічені хвилини чергові обладнають стійки і перекладину. Один кінець сухого стовбура, діаметром 6-8 см, загострюють сокирою, а протилежний рівно зрізують пилою. Такий кіл легко забивається у ґрунт - він ніколи не розколеться. Потім у рівні площини легко забиваються рогачі Стійки з сухої деревини забиваються дещо дальше від вогню - щоб не запалювалися від жару багаття. Для підвішування на перекладину відер (котлів) потрібно мати набір гачків різної довжини, а також ланцюжків з гачками на кінцях . Вони дадуть змогу черговим регулювати інтенсивність кипіння, адже для приготування перших та других страв інтенсивний вогонь потрібен 15-20 хвилин - до того моменту, коли закипить вода. Далі процес приготування страв регулюється відстанню відра від жару.
Для безпечної роботи біля вогнища в чергових має бути пара брезентових рукавиць.
Деколи потрібно швидко приготувати їжу або скип'ятити воду. Тоді між деревами (камінням) навішується металевий тросик. До нього підвішується відро або казанок, під яким розпалюється багаття типу "курінь". Якщо треба готувати у двох посудинах, то для цього використовують дюралеву трубку, довжиною 40-50 см, через яку пропускають тросик.
Способи облаштування вогнища: а - на двох стояках; б - на опорі з каміння; в - на тросі між двома деревами; г - на тринозі з альпенштоків
В екстремальних умовах їжу можна приготувати у казанку, підвісивши його до триноги, змонтованої з трьох альпенштоків. Штички альпенштоків встромлюють у ґрунт і зв'язують вгорі ланцюжком (мотузком), довжиною 40-80 см, а другим ланцюжком підвішують до триноги казанок. Коли біля вогнища буде достатньо дров для приготування вечері, відповідальні за дрова облаштовують місце навколо вогнища. У туристському таборі завжди буде комфортніше відпочивати, якщо навколо вогнища зробити сидіння з полін, стовбурів та жердин.
Коли роботи зі встановлення наметів та облаштування вогнища закінчені, вивільнені учасники знову йдуть по дрова - для вечірнього вогнища та для приготування сніданку.
Згортання табору
Цей захід проводиться щораз після ночівлі і повинний бути організований так, щоб на нього не витрачалося більше двох годин, включаючи в цей час умивання, сніданок, миття посуду, згортання наметів, укладання рюкзаків і збирання території. При укладанні рюкзака головне - нічого не забути, повернутися за забутою річчю навряд чи удасться.
Багаття, на якому готувався сніданок, потрібно ретельно залити водою. Необхідно пам'ятати крім усього іншого, що люди, що залишили багаття в лісі непогашеним, залучаються до кримінальної відповідальності.
Перед укладанням наметів їх при необхідності варто ретельно просушити, інакше за один сезон наметова тканина зопріє і намет прийде в непридатність. Поодинці складати намет незручно і довго, найкраще це робити вдвох.
Складати намет можна декількома способами.
1. Намет потрібно взяти за коньковие вушка і підняти так, щоб вона цілком виявилася у висячому положенні. Потім потрібно взяти про ушини на кутах одного з крил (схилів) намету і з'єднати їх з коньковими. По тім з цього ж боку намету взятися за про ушини підлоги і теж їх з'єднати.
З другим боком намету необхідно надійти точно в такий же спосіб. Усі рас тяжкі потрібно закидати в середину - між коником і схилом даху, а передню і задню стінки заправити усередину.
Після цього намет потрібно покласти на землю і розправити всі складки. Вийде довга смуга, шириною в половину підлоги намету. Її потрібно буде скачати з обох кінців, назустріч один одному в два валики. Потім ці два валики помістити в рюкзак вертикально - вони приймуть дуже зручне для пері носки положення.
Цей спосіб укладання й упакування в рюкзак рекомендується, коли крім намету в рюкзак має бути упакувати якусь не дуже зручну для перенесення річ, наприклад, цебро. Валики намету надійно пригорнуть цебро до стінок рюкзака.
Починають укладання точно так само, як і в перших двох способах, але після того, як па латка розкладена на землі і розправлена, не скільки разів складають її по ширині, починаючи з одного чи кінця з обох (мал. 47).
Якщо потрібно, щоб намет займав якнайменше місця, починати укладання випливає так само, як і в першому випадку, але одну з растяжек звільнити і залишити зовні. Розправлену на землі намет ще раз складете вдвічі по довжині і скачайте в один тутой валик. Вільної растяжкой можна міцно обв'язати валик
Дуже зручно згорнуту в прямокутник намет переносити під клапаном рюкзака.
4. Четвертий спосіб укладення намету застосовується в тих випадках, коли за ніч бічні схили намету промокли, а підлога залишилася сухим. Намет потрібно взяти за середину підлоги і підняти нагору (так само, як у першому способі її піднімали за коника). Бічні стінки і схили відсунути в сторони і вниз, намагаючись розправити їх так, щоб вони зайняли якнайменше місця і не збиралися складками (мал. 48).
Після цього намет потрібно скласти по ширині навпіл. Розправивши складки, намет складають по ширині ще раз. Потім неї скручують з одного чи двох кінців. Суха підлога буде стикатися з мокрими схилами лише невеликою ділянкою тканини.
Для упакування намету в рюкзак під дощем, коли немає можливості її просушити, потрібно мати мішок з полиетилена чи будь-якого іншого матеріалу, що непромокає, що б не намочити і не перебруднити інші речі в рюкзаку. Отже, посуд вимитий, намети складені, рюкзаки упаковані. Можна йти? Ні, не усе зроблено після ночівлі на біваку. Потрібно при звістці в порядок місце, де ночувала група.
Згортання базового табору доцільно спланувати по великих блоках заздалегідь, ще до постановки, з персональною відповідальністю за документи, спорядження, радіо, спасфонд, примуса. Звичайно, план коректується безпосередньо перед початком згортання, але основний розподіл обов'язків залишається. Персональна відповідальність перед колективом дисциплінує. Так, учасник, відповідальний за упакування нагорі і здачу внизу клубних наметів, буде тримати під контролем їхній стан під час існування базового табору. Чітко варто розподілити і час. У чисто технічній стороні збору й упакування звичайно неясностей не виникає.Правила поведінки в поході.
Юні туристи повинні беззаперечно дотримуватися правил техніки безпеки під час походу, адже життя і здоров’я учнів – основна цінність, яку не можна замінити нічим. При найменшій безпеці і загрозі життю та здоров’ю учасникам походу подорож слід відмінити.
Першою сходинкою до проведення походу є проведення бесіди про правила проведення подорожі, усвідомлення їх учнями та фіксація цього факту в „Журналі техніки безпеки”, де учні повинні поставити свій підпис про те, що з ними проведено інструктаж вказаного в журналі змісту.
У згуртуванні похідного колективу, розвитку почуття колективізму важливу роль відіграє знання туристами правил, які регулюють взаємовідносини колективу та особистості в поході. Тут доречне прислів’я : „Один за всіх і всі за одного”.
Безаварійність – основна і найважливіша вимога до всіх туристських походів. Навіть найпростіший вихід за місто може бути пов’язаний з елементами небезпеки.
Щоб туризм став джерелом зміцнення здоров’я і розвитку фізичних сил, кожен турист повинен суворо дотримуватися в похідних умовах правил поведінки і техніки безпеки.
Важливе правило кожного походу – дотримання розпорядку дня, режиму харчування та особистої гігієни всіма його учасниками.
До надзвичайних подій у поході можуть призвести погане знання маршруту, темп руху, що не відповідає підготовленості туристів, низька дисципліна в групі, відсутність необхідного спорядження, невиконання правил купання, неправильна поведінка при виявленні вибухонебезпечних предметів, несприятливі метеорологічні умови, низький рівень технічної і тактичної підготовленості туристів, невміння долати природні перешкоди, зустріч з дикими тваринами і плазунами, отруйні рослини, недоброякісні продукти харчування тощо.
Для безпеки учасників походу, особливо молодших, категорично забороняється відлучатися без дозволу від групи за межі прямої видимості на марші або бівуаці, купатися в неперевірених місцях, брати в рот і їсти незнайомі ягоди та інші рослини, пити воду з будь-яких джерел.
З метою запобігання нещасних випадків і захворювань не рекомендується пересуватися під час грози, сильного вітру, хуртовини, в туман, за винятком екстремальних ситуацій; необхідно суворо дотримувати усіх вимог безпеки.
Не слід пересуватися після дощу по каменях, осипах, стрімких схилах.
Не планувати пересування групи в спеку. Перебуваючи на сонці, слід надягнути панамку.
Під час пересування лісом категорично забороняється кидати на землю недопалки, сірники. Це може спричинити виникнення пожежі.
Одяг туристів має відповідати порі року і погоді. При похолоданні слід більше рухатися, на привалах надягати теплі речі, пити гарячий чай.
Важливе місце у вихованні похідного колективу є традиції.
Традиції – це ланцюжок, що зв’язує покоління, своєрідна „скарбниця досвіду”, всього цікавого, потрібного, накопиченого багатьма поколіннями туристів.
Неписаним законом туристів стало прибирання місця привалу. Ця традиція виховує акуратність, організованість повагу до інших людей, прищеплює культурне і бережливе ставлення до природи та її багатств.
Перебуваючи на екскурсії в музеї, культовій споруді чи на будь - якій виставці, слід поводити себе достойно: не шуміти, не вигукувати, слухати екскурсовода, не торкатися руками експонатів та не відриватися від групи. Не псувати твори мистецтва та культури, бережливо ставитися до духовної спадщини свого народу.
Інше правило: „Зроби так, щоб товаришу було легше, ніж тобі!”. На місці привалу слід залишити рогульки, паливо, якими можуть скористатися інші.
Законом для туристів є і першими вітатися із місцевими жителями. Цінним є і таке правило: якщо щось пообіцяв місцевим жителям, перебуваючи на екскурсії чи в поході, то обов’язково виконай; якщо потрібна їм ваша термінова допомога – надай її.
У побут туристів запроваджені старі, перевірені часом туристські правила: у поході все спільне, семеро одного чекають; якщо взяв у товариша річ, поверни її у ті самі руки тощо.
Презентація "Відпочинок у лісі. Правила пожежної безпеки".
https://naurok.com.ua/prezentaciya-vidpochinok-u-lisi-pravila-pozhezhno-bezpeki-239508.html
Література
