Перша медична допомога – невідкладні дії, спрямовані на врятування життя у разі захворювання, отруєння чи травмування людини.
Якщо нещасний випадок стався на віддаленому від населеного пункту маршруті, то здоров’я, а навіть життя потерпілого залежать від своєчасної та кваліфікованої першої медичної допомоги. Її мета – запобігти розвитку хвороби, а у разі травмування – полегшити біль потерпілого та здійснити заходи з припинення дії травмувальних факторів.
Порядок та способи надання першої медичної допомоги
Насамперед, приступаючи до надання першої медичної допомоги, необхідно адекватно встановити характер ушкодження і з’ясувати причину та обставини, за яких стався нещасний випадок. При цьому оцінюється загальний стан потерпілого та тяжкість тілесних ушкоджень і визначаються можливі засоби допомоги, виходячи з умов перебування групи та комплектації похідної аптечки.
Невідкладна допомога надається безпосередньо на місці нещасного випадку і в такому порядку:
– якщо потерпілий знепритомнів, але дихає, і зберігається серцебиття, то в першу чергу необхідно розстебнути одяг, ремінь та звільнити туриста від обв’язки або страхувального пояса;
– покласти потерпілого на бік, підклавши під шию валик, скручений з одягу, що стимулюватиме дихання;
– очистити ротову порожнину від слини, крові чи блювотних мас;
– розбити ампулу з нашатирним спиртом, вилити його на ватний тампон і піднести його до носа потерпілого;
– визначити, чи дихає потерпілий, спостерігаючи за рухами грудної клітки або за допомогою дзеркальця (якщо потерпілий дихає – воно запотіває);
– за відсутності дихання необхідно негайно приступити до реанімації.
Основні прийоми реанімації – це штучне дихання “рот у рот”, та “рот у ніс” і закритий (непрямий) масаж серця. Застосовують ці прийоми для виведення потерпілого з критичного
стану внаслідок травми: шоку, непритомності, зупинки серця та відсутності дихання.
Основні ознаки раптової зупинки серцевої діяльності:
– блідість або синюшність;
– пульс на променевій та сонній артерії не прослуховується;
– не прослуховується серцебиття вухом, прикладеним до грудини в ділянці серця.
Проводити закритий масаж серця слід у такій послідовності:
– покласти потерпілого на спину і стати ліворуч від нього;
– покласти одну долоню внизу грудної клітки, а поверх неї другу долоню;
– енергійним рухом рук, не згинаючи їх у ліктях, натискаємо на грудину; після натискання реаніматор має підняти руки від грудини, що дає можливість грудині розпрямитись, а порожнинам серця наповнитися кров’ю;
– натиснення виконувати щосекундно (60 натиснень на 1 хвилину).
Реанімаційні маніпуляції краще проводити удвох: один робить масаж серця, а другий – штучне дихання. У такому разі вдихання повітря в рот або ніс потерпілого робиться через кожні чотири натиснення на грудину.
За наявності кровотечі не можна гаяти ані секунди – необхідно зупинити кров та накласти пов’язку на рану; зробити знеболювальний укол; у разі виявлення перелому – здійснити фіксацію травмованої частини тіла, використовуючи підручні засоби – альпенштоки, трекінгові палиці, льодоруби, гілки дерев тощо; відповідно до характеру ушкодження, надати тілу потерпілого зручного положення в захищеному від сонця чи вітру місці.
Враховуючи віддаленість місця, де стався нещасний випадок, від найближчого населеного пункту, приймається рішення про подальші дії групи щодо транспортування потерпілого. У разі тяжкого травмування групу необхідно розділити: двох-трьох учасників направляють найбезпечнішим шляхом до населеного пункту, а решта групи транспортує потерпілого до місця очікування допомоги (у напрямку дороги до населеного пункту, мисливського будинку, галявини для прийому вертольота). Виправа кількох учасників за допомогою теж пов’язана з певним ризиком. Але в горах єдиний ризик має сенс – і це ризик, пов’язаний з рятуванням життя людини.
Якщо на маршруті виникла аварійна ситуація, яка потребує сторонньої допомоги та залучення рятівної служби, група повинна про це сповістити звуковим або оптичним сигналом біди (небезпеки). Це постріл з рушниці, свисток, крик, миготіння ліхтариком, викладення сигнальних знаків на галявинах, які можна побачити з літака або вертольота. Звукові та світлові сигнали здійснюють шість разів за хвилину із хвилинною перервою між серіями. (Сигнал, пущений з допомогою червоної ракети, повторювати не треба.) Рятівники відповідають трьома сигналами за хвилину теж з хвилинною паузою між серіями.
УРАЖЕННЯ БЛИСКАВКОЮ
Ознаки. Непритомність. Часом психічне збудження. Зупинка або різке пригнічення самостійного дихання. Частий, аритмічний пульс, який важко лічити і легко стискувати. В тяжких випадках – зупинка серцевої діяльності. Розширення зіниць. Різкий ціаноз (синюха) слизових оболонок, шкіри обличчя, шиї, грудної клітки, кінчиків пальців. Мимовільне сечовиділення і випорожнення прямої кишки. Сліди опіків на шкірі.
Перша допомога, лікування, транспортування
1. Надати потерпілому горизонтального чи напівсидячого положення.
2. Звільнити від обтяжливого одягу, поясів та обов’язок.
3. Зробити штучне дихання способом “рот у рот”, “рот у ніс” до повного поновлення самостійного дихання.
4. Здійснити профілактику і лікування, рекомендовані при шоку (див. “травматичний шок”).
5. Обробити місце опіку (див. “Опіки”).
6. Транспортувати після повного поновлення самостійного дихання в лежачому чи сидячому положенні, залежно від стану потерпілого і умов місцевості.
Профілактика ураження блискавкою
Якщо гроза застала туриста в лісі, не можна ховатися під високими деревами. Особливо небезпечними є окремо розташовані тополя, дуб, сосна, ялина. Блискавка рідко потрапляє в клен та березу.
Якщо гроза застала вас у відкритому полі, категорично забороняється бігти чи навіть швидко іти. Краще укритися в канаві або ямі чи, за їх відсутності, просто лягти на землю, накрившись тентом, плащем, курткою. У гірських подорожах у разі надходження грози необхідно зійти з гребеню, вершини та інших піднесених точок рельєфу. Металеві предмети треба віднести вбік на 10-15 метрів.
Як діяти під час грози, щоб вижити?
https://www.youtube.com/watch?v=zplgFzoHSc0
ОПІКИ (ТЕРМІЧНІ, СОНЯЧНІ)
Причини. Термічні опіки внаслідок дії на поверхню тіла високих температур під час вибуху або спалаху бензину чи пальної суміші; сонячні опіки внаслідок тривалої дії ультрафіолетової радіації на незахищену шкіру і слизові оболонки.
Ознаки. За глибиною ураження розрізняються три ступені опіків: 1) почервоніння і набряки шкіри та слизових оболонок; 2) відшарування епідермісу і створення на обпаленій поверхні шкіри пухирів; 3) змертвіння всіх шарів шкіри, обвуглення шкіри і тканин.
Сонячні опіки обмежуються звичайно першим і другим ступенями. Опіки другого й третього ступенів, як правило, супроводжуються шоком і зневодненням організму. Опіки, що уражають понад третину всієї поверхні тіла, – смертельні.
Перша допомога, лікування, транспортування
1. Змастити обпалену поверхню шкіри спиртом, розчином діамантової зелені або марганцевокислого калію.
2. Накласти асептичну пов’язку або пов’язку з 5 % стрептоцидовою маззю, 5 % синтоміциновою емульсією, борним вазеліном.
3. При тяжких опіках вжити протишокових заходів (див. “Травматичний шок”).
4. Напоїти потерпілого міцним солодким чаєм і трохи підсоленою водою.
5. Ввести під шкіру 1500 АО протиправцевої сироватки.
ПЕРЕОХОЛОДЖЕННЯ, ЗАМЕРЗАННЯ
Причини. Загальна дія низької температури на організм. Замерзанню сприяють гірська хвороба, гостра серцево-судинна недостатність, перенесенні інфекції, крововтрати, шок, голодування, нерухоме положення тощо.
Ознаки. Загальна кволість, апатія, сонливість. Збліднення шкіри і слизових оболонок. У тяжких випадках – нерухомість. Уповільнене, нерухоме дихання. Слабкий пульс. Зниження температури тіла. Можлива смерть від зупинки серцевої діяльності і дихання.
Перша допомога, лікування, транспортування
1. Покласти потерпілого в намет, печеру.
2. Енергійно розтерти тіло і кінцівки спиртом, м’якою сухою тканиною, долонями.
3. Ввести під шкіру розчин кофеїну (1 мл), кордіаміну (1-2 мл); при болях – анальгін (2 мл).
4. Дати потерпілому 50 г спирту.
5. Напоїти його солодким гарячим чаєм, нагодувати.
6. Якнайтепліше одягти.
7. При послабленні чи зупинці самостійного дихання зробити штучне дихання.
8. Транспортувати залежно від стану потерпілого і умов місцевості.
УШКОДЖЕННЯ ОБЛИЧЧЯ І ШИЇ
Причини. Безпосередня дія удару.
Ознаки. Розрізняють ізольовані ураження м’яких тканин і такі, що поєднані з ушкодженням кісток. При тяжких переломах нижньої щелепи часто виникає ядуха внаслідок западання язика, який в цьому разі закриває дихальні шляхи.
Перша допомога, лікування, транспортування
1. Обробити рану (див. “Рани”).
2. Вжити всіх протишокових заходів (див. “Травматичний шок”).
3. При западанні язика і перших ознаках ядухи витягнути язик і покласти потерпілого обличчям униз. Під час транспортування можна запобігти повторному западанню язика, прошивши його кінчик голкою і закріпивши нитку на одязі.
4. Транспортувати в лежачому або сидячому положенні, залежно від стану потерпілого і умов місцевості.
РОЗТЯГНЕННЯ І РОЗРИВИ ЗВ’ЯЗКОВОГО АПАРАТА СУГЛОБІВ
Причини. Надмірні навантаження на суглоб у функціонально невигідному для нього положенні.
Ознаки. Різкий біль у ділянці суглоба. Крововилив у ділянці суглоба. Крововилив і набряк у ділянці суглоба. Посилення болю під час рухів у суглобі. На відміну від переломів і вивихів, при розтягненні зв’язок не буває різкої деформації і болю у ділянці суглобів під час навантаження по осі кінцівки. Здебільшого трапляються розтягнення зв’язок надп’ятковогомілкового і колінного суглобів.
Перша допомога, лікування, транспортування
1. У перші години після травми охолоджувати ділянку суглоба і фіксувати суглоб еластичним або марлевим бинтом.
2. При сильному розтягненні накласти шину.
При розтягненні зв’язок надп’ятковогомілкового суглоба шину накладають по підошвовій поверхні стопи і задній поверхні гомілки від кінців пальців до верхньої третини гомілки. Нога має бути зігнута в надп’ятковогомілковому суглобі під кутом 90°. При розтягненні зв’язок колінного суглоба накладають шину по задній поверхні ноги від кінців пальців до верхньої третини стегна. Стопа повинна бути зігнута в надп’ятковогомілковому суглобі під кутом 90°.
3. Дати всередину анальгін або кетанов – 1 таблетку.
4. Транспортувати навсидячки.
ВИВИХИ
Причини. Надмірно різкі рухи в суглобі, що супроводжуються скручуванням кінцівки, різкими її ривками, котрі спричиняють порушення правил співвідношень суглобових кінців кісток.
Ознаки. Різкий біль у ділянці суглоба. Посилення болю в суглобі при спробі рухатися. Обмеженість або цілковита неможливість рухів у суглобі. Набряк і крововилив у ділянці суглоба.
Найчастіше трапляються вивихи у плечовому і кульшовому суглобах. Чисті вивихи без перелому суглобових відростків кісток у решті суглобів (променевозап’ясному, ліктьовому, надп’ятковогомілковому, колінному) трапляються рідко.
Перша допомога, лікування, транспортування
Спроба вправити вивих – небезпечна. Може настати зміщення від уламків у разі одночасного вивиху і перелому. Надання першої допомоги, іммобілізацію ушкодженої кінцівки, транспортування здійснюють за тими ж принципами, що й при переломах (див. “Переломи”),
РАНИ
Причини. Безпосередня дія травмувального агента.
Ознаки. За характером травмувального агента розрізняють рани різані, колоті, рвані, скальповані. Залежно від ушкоджених судин, розрізняють рани з артеріальною, венозною і змішаною (здебільшого) кровотечею. При суто артеріальній кровотечі колір крові ясно-червоний. Кров біжить цівкою. Притиснувши судини вище місця поранення, зменшують або й зовсім спиняють кровотечу.
При суто венозній кровотечі колір крові – темний. Кров тече безперервно непульсуючою цівкою. Піднявши кінцівку догори, зменшують кровотечу.
Рани можуть проникати в порожнину черепа, в грудну і черепну порожнини (див. опис ушкоджень черепа і головного мозку, грудної клітки, живота).
Поранення м’яких тканин кінцівок може супроводжуватися відкритим переломом кісток.
Інфекція може призвести до запалення рани, що характеризується появою пульсуючого болю, почервонінням і набряканням країв шкіри. При цьому спостерігається погіршення загального самопочуття, що супроводжується лихоманкою, підвищується температура тіла, додається лімфаденіт, лімфангоїт.
Перша допомога, лікування, транспортування
1. Обробити навколишні ділянки шкіри настойкою йоду, розчином марганцевокислого калію або брильянтової зелені.
2. Припудрити рану порошком стрептоциду, пеніциліну або стрептоміцину.
3. Ввести під шкіру або внутрішньом’язево 1500 АО протиправцевої сироватки.
4. При кровотечі накласти на рану тугу пов’язку або зробити тампонаду рани стерильними марлевими серветками і міцно забинтувати. У разі безупинної артеріальної і венозної кровотечі у зв’язку з пораненням великої судини, накласти джгут. Якщо це зроблено правильно, то кровотеча припиняється, і зникає пульс нижче від місця накладення джгута. Не пізні те ніж через годину джгут обов’язково послабити. Якщо кровотеча не припинилася, його накладають знову.
5. При пораненнях в обличчя, шию, живіт тощо, де неможливо накласти джгут, безпосередньо в рані притиснути рукою судину, що кровоточить, а потім зробити тугу тампонаду рани марлею і накласти міцну пов’язку.
6. При початкових ознаках запалення засипати в рану порошок стрептоміцину, пеніциліну, стрептоциду.
7. Транспортувати залежно від стану потерпілого. При шоку, кровотечах, проникних пораненнях, відкритих переломах – у лежачому або сидячому положенні.
САДНА
Причини. Безпосередня дія травмувального агента, що спричиняється до ушкодження поверхневих шарів шкіри або слизової оболонки.
Ознаки. Рана поверхнева, не проникає крізь усю товщину шкіри або слизової. Кровотеча незначна і припиняється самостійно або після накладення тугої пов’язки. В тих нерідких випадках, коли в садно потрапляє інфекція, виникає запалення навколишніх тканин, що характеризується їх набряками, посиленням болю, почервонінням шкіри. Запалення тканин навколо садна часто супроводжується гострим лімфаденітом, лімфангоїтом.
Перша допомога, лікування, транспортування
1. Змастити шкіру навколо садна настойкою йоду, розчином брильянтової зелені або марганцевокислого калію.
2. Присипати садно порошком стрептоциду, пеніциліну або стрептоміцину.
3. Накласти асептичну пов’язку.
Сонячний УДАР
Причини. Пряма дія сонячного проміння на незахищену голову.
Ознаки. Головний біль, запаморочення, шум у вухах, кволість, спрага, серцебиття, частий пульс, задишка, непритомність, іноді збудження.
Перша допомога, лікування, транспортування
1. Покласти потерпілого в затінок. Вивільнити від тісного одягу, поясів, обв’язок.
2. Холод на голову.
3. Дати всередину кофеїн (1 табл. – 0,2 г); при головному болю – аскофен (1 табл. – 0,5 г), анальгін (1 табл. – 0,3 г).
У тяжких випадках ввести під шкіру розчин кофеїну (1-2 мл) або кордіаміну (1-2 мл).
4. Транспортувати в сидячому або лежачому положенні. Вид транспортування залежить від стану потерпілого і умов місцевості.
ТЕПЛОВИЙ УДАР
Причини. Перегрівання всього організму.
Ознаки. Кволість, відчуття жару, спрага, серцебиття, задишка, головний біль, запаморочення, прискорення пульсу і дихання. В тяжких випадках – непритомність.
Перша допомога, лікування, транспортування
1. Див. “Сонячний удар”.
2. Транспортувати залежно від стану потерпілого і умов місцевості.
Як надавати першу допомогу при втраті свідомості
https://www.youtube.com/watch?v=mYowNmrEtOw
Долікарська допомога потерпілим на воді
Доставивши потерпілого на берег, негайно очищають його рот від піску, мулу, трави та слизу. Роблять це пальцем, обгорнутим марлею або носовичком. Для цього необхідно потерпілого покласти собі на стегно так, щоб голова звисала униз, і ритмічно натискати йому на спину (рис 13.13). Таким чином вода частково витече через рот. Після цього потерпілого кладуть на спину, підкладають під спину валик (голова потерпілого повинна бути максимально відкинута назад) і починають робити штучне дихання.
Перша допомога при попаданні пороху в око
За вітряної погоди для запобігання попаданню пороху до очей потрібно надягати захисні окуляри.
Видалення стороннього предмета: порошинки (смітинки), яка потрапила на слизову ока або очного яблука, – починають з ретельного огляду оболонки нижньої повіки. Для цього потерпілого просять дивитися прямо вгору і великим пальцем відтягають край повіки униз. Для огляду слизової оболонки верхньої повіки потерпілому пропонують дивитися прямо вниз і вивертають верхню повіку. Виявивши порошинку, її обережно видаляють гігієнічним патичком, ватою, а якщо під руками цих предметів немає, то кінцем складеного “в кутик” носовичка, змоченого перевареною водою або слабим розчином борної кислоти. Після видалення стороннього предмета закапати в око 3-4 рази по 1-2 каплі альбуциду. Якщо медикаментів немає, то можна накласти на око ватний тампон, змочений у міцній настойці чаю.
Якщо стороннє тіло потрапить у вухо, і його видно при вході у слуховий прохід, – його необхідно обережно видалити пінцетом. Якщо витягнути предмет (комаху) не вдається, необхідно у вухо залити теплу воду або закапати рослинною олією і повернути голову так, щоби предмет витік з вуха разом з рідиною.
Допомога при укусі отруйної змії чи комахи
https://www.youtube.com/watch?v=Y6x2Q0zuZbM
Туристи, які подорожують районами, де водяться отруйні змії, повинні носити штормові штани та високе взуття. В тайгових походах найбезпечніше ходити у ґумових чоботах. У гірських районах безпечно ходити в черевиках з високим рантом та манжетами.
Перед походом необхідно вивчити особливі ознаки отруйних змій, щоб розрізнити їх від неотруйних. Наприклад, вуж має дві яскраві жовті плями на голові.
На місці укусу змії видно дві цятки – сліди її зубів (після укусу отруйних комах на шкірі залишається одна цятка).
Ознаки укусу змії: припухлість на місці укусу, відчуття печіння, слабість і біль голови, серцебиття, судоми, лихоманка.
Перша допомога. Необхідно провести дезінфекцію ранок йодом (спиртом). На місці укусу необхідно зробити хрестоподібний розріз шкіри стерильним ножем (прогріти над полум’ям, протерти спиртом) та почати висмоктувати отруту з кров’ю та періодично полоскати рота водою. Категорично забороняється висмоктувати кров, якщо на слизовій губ та рота у того% хто це робить, є ранки або тріщинки! Висмоктувати кров та спльовувати необхідно протягом 15-20 хвилин від моменту укусу. Можна поставити медичну банку. Потерпілому необхідно надати горизонтального положення в затіненому місці (ураженій кінцівці – повну нерухомість) та напоїти гарячим чаєм. Пити потрібно багато – до 2-3 літрів. Доцільно прийняти сечогінні препарати – це прискорить виведення отрути з організму. По можливості, потерпілого необхідно доправити до медичної установи.
При укусі отруйної комахи (тарантул, фаланга, скорпіон) вживають таких же заходів, як і при укусі змії.
У разі укусу оси або бджоли слід видалити жало (оса жало не залишає) та змастити шкіру йодом або спиртом. Найкращі результати дає застосування холоду (накладення льоду). Цей засіб швидко знімає больові відчуття та гальмує розвиток набряку і токсичного процесу. Особливо ефективно діє накладання холоду при укусі бджоли в порожнину рота. Однак, на жаль, не завжди в поході під руками є лід. Наступного дня можна накласти горілчаний (з розведеного спирту) компрес.
Заспокоюють біль зріз цибулини та часнику, молочний сік кульбаби та сік із листя чебрецю.
Щоб запобігти укусам отруйних комах, особливо, у південних районах, де вони часто трапляються, – слід ретельно оглядати перед сном спальні мішки та намети. Зранку необхідно оглянути взуття та струсити одяг перед тим, як його одягати.
Лісовий кліщ – паразит, який переносить вірус кліщового енцефаліту -важкого запалення центральної нервової системи, яке супроводжується високою температурою, сильними головними болями, блюванням, судомами та може призвести до паралічу. Потрапивши на одяг, кліщ швидко пересувається, шукаючи щілину, якою можна потрапити до тіла. Укус кліща – невідчутний, оскільки при укусі він вводить в ранку знеболювальну речовину. Людина починає відчувати свербіж та запалення шкіри лише на 2-3 день після укусу. Найчастіше кліщ вгризається в тіло у прихованих місцях – під пахвами, на шиї, за вухами та в паху.
Кліщ найбільш активний з травня до початку липня.
Допомога при укусі кліща. Виявивши кліща на тілі потерпілого, ранку та кліща необхідно змастити будь-яким жиром (олією, смальцем, топленим маслом), закриваючи в такий спосіб доступ повітря до тіла кліща. Через декілька хвилин кліщ почне сам вивільнятися з ранки (зазвичай кліщ на половину свого тіла занурюється в тіло людини), і тоді його легше видалити з тіла. Не рекомендується кліща видавлювати або виривати з тіла. У такому випадку в тілі людини (в ранці) може залишитись голова кліща або частина тіла, що може призвести до гноїння рани. Після процедури видалення кліща ранку та руки необхідно продезінфікувати йодом та спиртом. Якщо через 2-3 дні потерпілий почуває себе гірше, групі необхідно вжити заходів для швидшого виходу з тайги, щоб доправити хворого до медичної установи.
Профілактика захворювання кліщовим енцефалітом. Перше, що необхідно зробити, готуючись до тайгового походу, – провести щеплення від кліщового енцефаліту. Важливе значення має одяг туриста. Бавовняна (лляна) сорочка повинна заправлятися у штормові штани, туго перетягнуті ременем. Під сорочкою добре носити футболку або тільняшку. Штани краще заправити у високі шкарпетки або гетри. Голову пов’язують хустиною (банданою) та накривають каптуром штормової куртки.
Слід пам’ятати, що кліщ найбільше полюбляє затінені, вологі місця в густому підліску, в малинниках та в молодих заростях вільхи. Найбільш активні кліщі зранку та ввечері.
У тайзі рекомендується оглядати відкриті частини тіла кожні 2-3 год. Зранку (після сну), в обідню перерву та ввечері кожен турист повинен ретельно оглянути тіло та провести детальний огляд одягу, особливо складки одягу та шви.
Комарі, мошка, ґедзі (оводи) не є отруйними комахами, але під час походу добряче дошкуляють туристам, адже через свербіж місця укусу комах людина стає дратівливою; втрачає сон та апетит.
Для запобігання укусам комах та для відлякування їх від людини найкращим засобом є репеленти – відлякувальні рідкі речовини “ДЕТА”, “РЕПУДІН”, “НА ПРИВАЛІ” та креми “ТАЙГА” І “ТАБУ”.
В місцях особливого поширення комах туристи надягають марлеві накидки та сітки Павловського, які теж необхідно обробити речовинами, що відлякують комах.
Перед сном марлеві пологи та антимоскітні сітки намету теж доцільно обробити репелентами.
Допомога при отруєнні грибами та іншими рослинами
Серед отруйних грибів найвідоміші – бліда поганка, сатанинський та мухомор (див. п’яту групу ілюстрацій на кольоровій вкладці).
Крім них, є багато грибів, які подібні на їстівні: удавані лисички, жовчний гриб (гірчак), чортів гриб (синяк), опеньок сірчано-жовтий несправжній. Навіть деякі їстівні гриби: зморшки та деякі сироїжки – у разі неправильного приготування викликають отруєння організму.
Профілактика отруєння грибами. Передусім потрібно уважно вивчити зовнішні ознаки їстівних та отруйних грибів. У поході необхідно збирати тільки добре знані гриби, які не викликають сумніву. Готуючи грибні страви, необхідно пам’ятати, що недоварені, недосмажені та погано промиті гриби можуть викликати отруєння організму. Не можна відкладати приготовані страви для пізнішого споживання, а також не можна повторно підігрівати грибні страви. Профілактика отруєння грибами та приготування страв з грибів описані в розділі “Організація харчування” (с. 157-158).
Перша допомога. Насамперед необхідно промити шлунок потерпілого 1-1,5 літрами теплої води (можна додати декілька кристаликів марганцевокислого калію – до блідо-рожевого кольору). Промивання повторити декілька разів.
Після промивання можна випити склянку блідо-рожевого розчину марганцевокислого калію та з’їсти таблетку тетрацикліну.
При болях в шлунку корисна гаряча грілка (нагрітий пісок, камінь) та приймання бесалолу тричі на день по 1 таблетці.
Отруєння в поході можуть спричинити не тільки отруйні гриби та ягоди, але й стебло, коріння, квіти та листя деяких рослин. До отруйних рослин належать: бузина трав’яниста, беладонна звичайна, вовче лико, болиголов плямистий, блекота чорна, вороняче око, дурман звичайний, конвалія Деякі рослини, тільки від дотику до них, спричиняють опіки з появою міхурів та виразок, які важко загоюються. Це вовче лико, ясенець, синій борець, борщовик.
За останні роки борщовик розрісся узбіччями доріг, стежок, заполонив долинки потоків. Особливо великими колоніями розрісся він на необроблених полях. Висота його сягає двох метрів. Контакт шкіри з листям цієї рослини призводить до сильних опіків, рани від яких довго не гояться.
Ознаки ще однієї дуже підступної рослини – віху (цикути) повинен знати кожен турист. Росте віх у вологих місцях вздовж річок, потічків та боліт. У нього потрійне, сильно виражене (подібне на курячу лапу) листя яскраво-зеленого кольору, товсте стебло та дрібні білі квіти, подібні на кріп.
Допомога у разі отруєння продуктами харчування
Вживання неякісних продуктів призводить до харчового отруєння або до гострого розладу шлунку.
Ознаки отруєння: спазматичні болі в животі, лихоманка, гострий пронос, нудота, пониження серцевої діяльності, підвищення температури.
Розлад шлунку може спричинити вживання води з талого снігу або льоду, порушення режиму харчування, наприклад, великі перерви між прийомами їжі.
Профілактика отруєння продуктами харчування. Запобігти таким захворюванням можна, якщо виконувати елементарні правила гігієни: в умовах походу не вживати варених ковбас, продуктів, незвичних на вигляд та колір, з підозрілим запахом та консерв з набухлих металевих банок.
Перша допомога. Насамперед необхідно промити шлунок потерпілого 1-1,5 літрами теплої води (можна додати декілька кристаликів марганцевокислого калію – до блідо-рожевого кольору). Промивання повторити декілька разів.
Після промивання можна випити склянку блідо-рожевого розчину марганцевокислого калію та дати таблетку тетрацикліну.
При болях у шлунку корисна гаряча грілка (нагрітий пісок, камінь) та приймання бесалолу 3 рази на день по 1 таблетці.
Перша допомога при потертості, мозолях та відпріванні
Якщо потертість своєчасно помітили, тоді достатньо усунути причину її виникнення (перекручена шкарпетка, зсунутий язик черевика, нерівна устілка) та змастити шкіру антисептичним кремом. У разі почервоніння шкіри необхідно уражену ділянку змастити настойкою йоду, розчином діамантової зелені або спиртом, присипати порошком стрептоциду. Для пом’якшення контакту з черевиком потертість обкласти валиком з вати або заклеїти лейкопластиром (можна бактерицидним).
Якщо на шкірі утворилися пухирі, то проколовши їх пропеченою голкою, треба накласти пов’язку із синтоміциновою емульсією.
Попрілості (здебільшого в паху та під пахвами) промивають теплою водою, присипають тальком, пом’якшують кремом.
Якщо у тканини шкіри потрапив сторонній предмет: скалки, тріски, колючки, риболовний гачок – необхідно акуратно видалити пінцетом цей предмет, обробити краї рани йодом, після чого накласти антисептичну пов’язку
