Чому рослини потрібно охороняти? Які рослини найбільше потребують охорони?
У 1948 році вчені всього світу створили Міжнародний союз охорони природи. За його завданням зоологи, ботаніки, екологи вивчали рідкісні або зникаючі види рослин і тварин, які потребують негайної допомоги. Зібрану інформацію надрукували у вигляді списків під назвою „Червона книга фактів”. Це і була перша Червона книга.
Чому книгу назвали червоною? Червоний колір – сигнал небезпеки. Червона книга попереджає людей про те, що рослини і тварини занесені на її сторінки в небезпеці, потребують їх допомоги.
В 1966 році була видана Міжнародна Червона книга. А в 1980р. – видано Червону книгу України.
Червона книга України - основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.
У цій книзі є різні сторінки: чорні, червоні, жовті, білі, сірі, зелені.
Червоні сторінки містять напевно зниклі види (вони не траплялися у природі протягом кількох років, проте, можливо, збереглися у недоступних місцях).
Жовті сторінки містять види, які перебувають під загрозою зникнення (кількість особин швидко скорочується, подальше існування їх неможливе без здійснення спеціальних охоронних заходів).
Білі сторінки – списки рідкісних видів (не перебувають під прямою загрозою зникнення, але трапляються в такій незначній кількості або на обмежених площах, що можуть незабаром зникнути).
Сірі сторінки – невизначені, маловідомі види (через обмежені відомості про них неможливо оцінити їх сучасний стан).
Зелені сторінки – містять поновлені види, ті, що раніше належали до зникаючих, але завдяки вжитим заходам нині вважаються врятованими від зникнення.
Чорні сторінки – зниклі види. Подивіться відеоролик про книги України.
https://www.youtube.com/watch?v=k6twxFgtn8s&ab_channel=T%D0%B5t%D1%96anaCh%D1%83chkovska
Рослини що занесені до Червоної книги України.
Лата ття бі ле - багаторічна водяна трав'яниста рослина родини лататтєвих. Листки довгочерешкові, цілокраї, плаваючі, серцеподібно-овальні до 30 см завдовжки. Квітки двостатеві, правильні, великі, до 16 см у діаметрі. Пелюстки білі, трохи довші за чашолистки, до центру зменшуються і поступово переходять у тичинки. Цвіте у червні - серпні. Плід - ягодоподібний, зелений, багатонасінний, його поверхня вкрита рубцями. Достигає у серпні - вересні. Росте в стоячих та з повільною течією водах.
Легенди про латаття біле
В Італії, поширена легенда про красуню Мелінду, яку викрав болотяний цар - страховисько одружився з нею. Від того шлюбу і народилося латаття біле, пелюстки якого нагадують колір обличчя Мелінди, а тичинки - золоті коси красуні. Кожного року красуня Мелінда вкриває трясовину квітами, нагадуючи своїй матері, що вона жива, вічно юна і царює над болотами.
Латаття біле у слов'ян
Латаття біле слов'яни називали одолень-травою. Її породила сира земля з живою водою, тому що однакова в неї сила на водяницю - нечисту силу у воді, і на поляницю - нечисту силу в полі. Сподівалися, що обереже одолень-трава від різних бід і тому, збираючись в далеку дорогу, брали її з собою і носили на шиї як амулет. Старовинний травник сповіщає, що корінь цієї рослини допомагає при зубній хворобі, а також використовують його у випадках, "коли треба чиєсь серце присушити".
А ще називали латаття русалчиним цвітом: в їх уяві білі квітки символізували холодну красу прекрасних звабливих русалок, а гнучке, плямисте, змієподібне кореневище - русалчин хвіст.
Колись один з червневих тижнів у нас називали русалчиним. Існувало повір'я, що саме в ці дні русалки із білосніжних лілей стають "простоволосими дівами" і водять танки біля річок. А дівчата й хлопці не ходили тоді купатися поодинці, щоб русалки не залоскотали. Наймарновірніші носили при собі стебла полину і любистку - це повинно було відлякувати русалок.
Нарцис вузьколистий – багаторічна трав'яниста рослина заввишки 20-40 сантиметрів. Пелюстки жовтувато-білі, гофрований привіночок з червоним краєм. Розмножується насінням і цибулинами. Цвіте у травні-червні, плодоносить у червні. Поширений на висотах 1000-2000 метрів над рівнем моря в Альпах, на Балканах, у Південних Карпатах, Середземномор'ї. В Українських Карпатах — на Свидовецькому та Мармароському масивах.
Нарцис вузьколистий — рідкісний вид, охороняється, його занесено до Червоної книги України у 1980 році. Долина нарцисів — єдине місце у світі, де нарциси ростуть у природі на висоті 180 метрів над рівнем моря. Нарцисів існує приблизно 60 видів, 12 тисяч декоративних сортів. Всі види отруйні.
Лі лія лісова — багаторічна цибулинна рослина, один з видів роду Лілія родини лілійних. Рослина має жовту з черепитчасто розміщеними лусками цибулину до 5 см завбільшки. Стебло несе сидячі лінійно - ланцетолисті, чергові, або розміщені кільцями листки, загострені вгорі і звужені до основи. Квіти у лілії великі, близько 3-4 см у діаметрі, зібрані у верхівкове розлоге суцвіття-китицю. Забарвлення їх від жовтувато-білого до ясно-пурпурового. Пелюстки всипані темними плямами і під час цвітіння загнуті назад, так що тичинки і маточка зовсім відкриті. Форма квітки нагадує турецький тюрбан. Її різкуватий запах нічним метеликам до вподоби. Вони на нього злітаються і запилюють квіти лілії. У серпні на рослинах утворюються шестигранні плоди-довгасті коробочки. В них — дрібне насіння, здатне поширюватись за допомогою вітру.
Лілія лісова— єдиний вид лілій, який росте в Україні в дикорослому стані. Українська народна назва— сара нка.
Місцями зростання лілій лісових є дубові, черешнево-дубові, грабові, букові, дубово-букові, буково-яліцеві, ялинові ліси, поруби, узлісся, луки. Краще почуває себе в умовах середньої освітленості, тому тяжіє до узлісь та галявин. Про популярність рослини в Україні свідчить велика кількість народних назв: «лісові дзвоники», «саранка», «царські кучері».
Останніми роками чисельність Лілії лісової помітно зменшується. Це результат не лише зривання рослини на букети. Значної шкоди завдає виду випасання в лісах худоби, витоптування під час відпочинку. В народі значно перебільшуються лікарські властивості цієї рослини. Це призводить до масового викопування цибулин.
Конвалія звичайна - трав'яниста багаторічна рослина (10-35 см заввишки) з довгим розгалуженим, повзучим кореневищем і пучками коренів. Квітконосне стебло голе, прямостояче, безлисте, оточене при основі трьома-шістьма бурими піхвами. Листки прикореневі, звичайно їх два, зрідка один або три, довгасто-овальні або еліптичні, великі (10-16 см завдовжки, 4-6 см завширшки). Основа листка клиноподібна, у зовнішнього листка вона переходить у довгу піхву, яка обволікає стебло і черешок внутрішнього листка. Квітки зібрані на верхівці стебло в однобічну 6-10-квіткову китицю. Квітконіжки при основі з коротким плівчастим приквітком. Квітки правильні, з простою округло-дзвоникоподібною, білою, шестизубчастою оцвітиною (до 10 мм у діаметрі). Тичинок шість, маточка одна, стовпчик один, зав'язь верхня. Плід - малонасінна червона ягода.
Росте конвалія в мішаних і листяних лісах. Тіньовитривала рослина. Цвіте в травні. Поширена майже по всій Україні, крім півдня степу і високогір'я Карпат. Заготівля можлива у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Закарпатській, Полтавській, Вінницькій, Кіровоградській, Черкаській, Чернівецькій, Житомирській, Київській, Сумській, на півночі Харківської та в інших областях. Часто утворює куртини і зарості. Запаси сировини значні, проте у зв'язку a хижацькою заготівлею на букети потребує охорони.
У науковій медицині використовують квітки, листка і надземну частину конвалії. Лікарські препарати з конвалії у вигляді настоянок трави, настоїв, корглікону, рекомендуються при серцевій недостатності, кардіосклерозі, пороках та неврозах серця.
Підсніжник білосніжний — багаторічна трав’яниста рослина, висотою 8-15 см, з однією звислою білою квіткою ( завдовжки 15-20 мм, завширшки-8 мм). Молоді листочки згорнуті в трубочку. Рано навесні вони пробиваються через ґрунт, оберігаючи квітку, яка міститься між ними. Згодом, коли квітка відцвітає, листочки значно видовжуються. Цвіте у березні-квітні, а плодоносить у травні-червні. Розмножується цибулиною (діаметр 1-2 см, яйцевидна з бурою оболонкою) та насінням.
Найбільш поширений в Україні європейсько-середземноморський вид. В Україні поширений переважно на Правобережжі, трапляється в Карпатах та Прикарпатті, на півдні Полісся, в Лісостепу. На Лівобережжі проходить східна межа поширення цього виду. Зростає в листяних лісах, на галявинах та чагарниках.
Основними причинами зменшення чисельності виду є масове зривання на букети, викопування цибулин, рекреаційне навантаження. ІІ категорія охорони у Червоній книзі України.
Перейдіть за посиланням і подивіться відеоролик про рослини, які занесені до Червоної книги України. https://www.youtube.com/watch?v=6IhcbxMHRXo&ab_channel=BioLogos
Бережіть природу України! Не знищуйте даремно її красу і неповторність! Світ такий чарівний і загадковий. Залиште його таким для майбутніх поколінь.
