Природний заповідник «Михайлівська цілина» – розташований на території Сумського та Роменського районів Сумської області, на вододілі річок Гріні та Сули. Це єдина ділянка в лісостеповій зоні України, яка репрезентує найбільш південний варіант різнотравних барвистих лучних степів.
Історія заповідника "Михайлівська цілина"
https://www.youtube.com/watch?v=NdrQmgkJdWA
У дореволюційний час територія Михайлівської цілини становила площу близько 1000 га та входила до складу земель графа Василя Капніста, який використовував ділянку для випасання коней, після його смерті володіння передались сину – Олексію Капністу. Пізніше цілинний степ ввійшов до складу земель Михайлівського кінного заводу Сумського окружного земельного управління. Основним його господарським використанням залишалось випасання худоби та заготівля сіна. А вже в 1928 році цілинного степу залишилось 202,48 га.
У роки графа Капніста цілина значно відрізнялась від східних степів губернії високою вологістю. Степ в травні був надзвичайно квітучий, різнобарвний із значним видовим різноманіттям. Серед них можна було зустріти досить велику кількість рослин, які зустрічаються зазвичай на лугах, лісових галявинах але відсутні у східних посушливих степах. У 1913-1914 рр. цілину графа Капніста відвідав у різні періоди вегетації співробітник Земського Ботанічного Дослідження Харківської губернії К.М. Заліський, а в 1914 р. В.І. Талієв. В тих дослідженнях вони зібрали гербарій, але результати їх досліджень не були опубліковані.
Спеціальною постановою №64 Сумського Окружного комітету від 13 липня 1928 року «Михайлівська цілина», була проголошена заповідником місцевого значення. Ця дата вважається початком збереження типового для лісостепової зони природного комплексу – рівнинного лучного степу. З 1947 року категорія охорони була підвищена, «Михайлівська цілина» стала заповідником республіканського значення. На території степу було припинено господарську діяльність у широкому масштабі: випас було обмежено площею до 30 га, сінокіс теж провадився на обмеженій території, переважно на балках і схилах. На основній частині плакорного степу було запроваджено режим абсолютної заповідності. У 1951 році заповідник був переданий академії наук України, а саме, інституту ботаніки, науковці якого розпочали детальні дослідження рослинного світу ділянки. З 1961 року «Михайлівська цілина» увійшла до складу Українського степового заповідника i стала його північним філіалом поряд з Стрілівецьким степом, Кам’яними Могилами та Хомутовським степом. 11 грудня 2009 року відповідно указу №1035/2009 Про створення природного заповідника «Михайлівська цілина» була виведена зі складу Українського Степового заповідника і надана в управління Міністерства екології та природних ресурсів із відділення Українського степового заповідника НААН України та набула статусу окремої природоохоронної установи: природного заповідника «Михайлівська цілина». Площу заповідника збільшили до 882.9 гектарів земель державної власності, з яких більша частина представлена лучним степом, а решта зайнята перелогами різного віку, луками і болотом. Ділянки землі та водного простору вилучені з господарського використання і надані заповіднику в постійне користування у порядку, встановленому законодавством.
Серед заповідних ділянок Сумщини «Михайлівська цілина» займає значне місце. Її унікальністю є те, що тут охороняється ділянка плакорного лучного степу (202,48 га). Цей невеликий куточок неораного степу репрезентує лучні степи, які в минулому були розповсюджені в лісостеповій частині України, зокрема, на Сумщині. Степ Природного заповідника «Михайлівська цілина» вражає своїм біорізноманіттям, красою цвітіння трав, насиченістю кольорів, гармонією яскравих барв які змінюються в переході від весни до осені. Колись, давно займаючи великі площі в лісостеповій зоні України, степи забезпечували найважливіші потреби населення і відігравали надзвичайну роль як еколого-етнічне середовище в історії українського народу, з його волелюбною душею, самобутньою культурою, мистецтвом. Унікальністю цих степів стали родючі ґрунти чорноземи – наше національне багатство та рослини які проростають на цих ґрунтах.
Природний заповідник «Михайлівська цілина» є єдиною цілинною ділянкою лугового степу, що збереглася в лісостеповій частині України. Степ лежить на хвилястому плато, яке поступово опускається до балок, що заходять на територію заповідника. Територія природного заповідника «Михайлівська цілина».
Шелехівське озеро та Михайлівська цілина | Край пригод
