Берегиня — богиня добра і захисту людини. Захищає оселю, родинне багаття, насамперед малих дітей від хвороб та інших злих сил. Культ Берегині започаткувався в первісні часи, протоукраїнці приносили жертви упирям і берегиням.
З часом, згідно з еволюцією релігійних уявлень, Берегиня стає «хатньою» богинею, захищаючи оселю, всю родину, особливо малих дітей, від хвороб, лиха, лютого звіра, смерті тощо.
Зображували її (вишивали) на білих рушниках, що вивішували над вікнами й дверима і, за наївними уявленнями, мали захищати домівку від чорних сил. Схематичний образ Берегині вишивали на одягові, вирізьблювали на дереві (на віконцях, дверях, ґанках тощо). Невеликі зображення Берегині (глиняні чи мідні обереги) українці носили на грудях.
Традиційний малюнок Берегині — символічна постать жінки із застережливо піднятими рукавами. Її образ з ХІV ст. входив до українського народно-ужиткового мистецтва і дійшов до наших днів (символічні зображення на кролевецьких рушниках і т. ін.).
Схематичне зображення Берегині трансформувалося в малюнок тризуба, що довгі століття вшановувався і використовувався як оберіг, а згодом у київських князів доби України — Руси стає національним гербом.
Оселя — це священний вогонь душ дідів—прапрадідів, який палахкотить в оселі!
Мамина пісня — це священний небесний вогонь душ дідів—прапрадідів, який горить в маминій пісні!
Квітка, колодязь, журавель у небі, бабусина вишиванка, дідусева казка, вірність, віра, любов — це все священний вогонь душі Берегині.
Тільки Берегиня — богиня добра і захисту людини, здатна оберегти оселю, всю родину, а заразом і весь родовід від чорного мороку зла.
Храм великої богині стоїть посеред неба—сонця, на алтарі якого богині—діви підтримують вічний вогонь, а боги кожен день приносять їй жертви — найкраще вино, хліб, садовину та городину... З предковічних часів велика богиня є великою Берегинею життєдайної Матері—Землі, того могутнього та таємничого цвіту, який тримає в собі життєтворяча материнська сила. В ім’я всеправедного Господа та всюдисущого світла Дажбога богиня Берегиня приносить у життя людини життєві радощі, свіже оновлення на вічну славу зоряного неба предків. З найстародавніших часів прийшла до орія Берегиня. То їй наші діди—прапрадіди приносили у жертву все, щоб вона задобрила нищівні сили, бо лише Берегині могли оберегти їх від упирів та інших злих сил. За ту первісну оріанську вдячність полюбила Берегиня жити біля людських осель. Особливо влітку, в перший день Зелених свят, коли весь світ святкує її прихід, а кожна дівчина свою долю, коли з неба усміхається сріблястий ясен—місяць, любить Берегиня водити хороводи дівчат на берегах рік та озер, навколо молоденьких, заплетених вінками та квітами білокорих беріз. Там, де співає вона свої чарівні пісні трава росте соковитіше, а на ланах і полях хліб родить багатше.
У кожну оселю велика богиня приносить священний небесний вогонь, який підтримує вся родина. Берегиня захищає оселю, родинне багаття, насамперед малих дітей від хвороб, лютого звіра, а то і смерті. З тих давніх—давен Берегиня стала оберегом непорушної й глибокої вірності подружжя. Боронь Боже, щоби погас родинний священний вогонь! В молодій сім’ї Берегиня дбає про певний лад V хатньому господарстві: щоб дружина дбала про свого чоловіка, а чоловік піклувався про свою милу. Як тільки богиня Берегиня бачить, що ось—ось вогонь кохання згасне, буває, підкине в нього галузочку, та чарівно усміхнеться. Тоді в засмучених душах знову спалахує вогонь, а в серцях — лагідне тепло і невичерпна ласка. Сумує Берегиня над згаслим багаттям тієї сім’ї, котра не вберегла вогнища в своєму помешканні. В таку оселю приходить біда. Ось чому велика богиня оберігає вогонь родини, який обігріває житло, і тоді в хаті завжди буде материнське тепло, ростимуть щасливі діти, завжди лунатиме пісня.
У першу чергу богиня Берегиня в хаті освячує піч. В оселі піч не лише осередок тепла, а духовний символ, вісь сімейного життя,, що згуртовує та оберігає рід та родовід. Місце для Берегині завжди посеред оселі. Тут, навколо священного вогнища, вдалині від суєти, родина знаходить мир і спокій, тут завжди має бути лише згода, любов і висока мораль. На видному чільному місці господиня прикрашала піч чарівною квіткою—панною та розмальовувала її в різні кольори. Коли члени родини з тих чи інших причин залишали рідне помешкання, щоб поселитися на іншому місці, вони брали з собою вогонь, взятий на алтарі богині Берегині, щоб запалити вогонь у їх новому родинному вогнищі. Вшановуючи велику богиню та своїх предків, коли в дім приходила молода невістка, на священному алтарі богині випікали хліб і, коли він був спечений, молоде подружжя, поділивши порівну між собою, з’їдало його.
З незапам’ятних часів Оріана прославила себе у вишиванках. Кожна дівчина на виданні мусила сама наготувати посаг — вишити вдосталь рушників, щоб обдарувати ними сватів та почесних гостей на весіллі. А вимережана сорочка для милого стала символом—оберегом вимріяної долі. Рушники із зображеннями Берегині вивішувались над вікнами й дверима захищаючи домівку від чорних сил. Невеличкі глиняні або мідні обереги із зображенням Берегині захищали відкриті місця тіла, а тому їх носили на грудях. Образ Берегині вирізьблювався на лиштвах віконниць, дверях, щоб оберегти оселю від проникнення злих духів з боку двору.
Слово «оберег» означає те, що треба мати «о березі», тобто при березі, звідси — оберігати. Найкраща жертва богині Берегині — це пахучі трави, особливо полин, любисток, м’ята та лепеха.
Другим важливим предметом в оселі вважається ліжко. Подружнє ложе покривалось ліжником, на якому вишивався орнамент у вигляді ромбів, які є символом родючості. Велика богиня — берегиня родючості. Наші діди—батьки щиро молилися Берегині, бо свято вірили, що при народженні людини Бог неодмінно посилає їй і долю —добру чи лиху. Щоб захистити родючість від сил зла над ліжком вішали зброю — лук, меч, кинджал...
Чарівна квітка—пані на вишиванках оберігає біле, червоне та чорне зерно—сім’я, а значить дух, кров та землю—плоть для зародження нового життя, щоб добрі сили Берегинь плекали ростунців.
Як колись ще Сокіл-род творив світ із яйця, так і жінка—мати споконвіку також творить священний світ майбутнього — особливий загадковий світ людини. У знайдених найдавніших орнаментах писанок богиня Берегиня зображена обов’язково з піднятими догори руками. Спочатку богиню Берегиню зображували у вигляді перехрещених подвійних рисок, що так часто зустрічаються у вишиванках та писанках. Такий елемент орнаменту називається «черепашками». На кінчиках рисок деяких «черепашок» зображені надломи, що нагадують руки. Зустрічаються писанки з зображенням чотирирукої, навіть шестирукої Берегині. Такі зображення можна бачити на деяких археологічних знахідках бронзи. Найстародавніша богиня добра і захисту прийшла із давньої Оріани до своїх нащадків зображенням Оранти—Лади в соборі Святої Софії, що в славному граді Кия.
Берегиня — це мамина пісня, що любов’ю, вірою і красою лине з Вирію—Раю колядками та щедрівками, веснянками та гаївками, купальськими та іншими піснями.
Берегиня — це блискавка і грім Перуна; це веселка в сонці Дажбога серед краси і сили звичаїв орія—хлібороба, його обов’язків і законів.
Велика богиня — це триєдина життєтворяща сила безмежних небес премудрої Лади в світлі і вічності життя всемогутнього Лада.
Безгрішною і вільною народжується людина, а воля — це і є Берегиня! Ніякі сили зла не здатні здолати віру, пісню, родовідну пам’ять і волелюбний дух народу, якщо його віра щира і благословенна на святій Матері—Землі. Немає віри, вищої від любові Берегині до свого народу, як немає віри, вищої до рідного Бога.
"Берегиня" міф Тетяни Дудіної
До Сварога та Берегині з ранку й до вечора йшли люди, щоб подивитися на хатину, на піч і жорна, скуштувати хліба – того дива, що схоже на Сонце. Господарі нічого не таїли від людей, усіх вітали та пригощали, радили виходити з печер і будувати світлі хати, не ходити в шкурах, а вчитися ткати полотно та ходити в білому одязі, як це личить дітям Білобога.
Люди слухали й раділи. Та надходила ніч, земля починала трястись, і страх виповзав з усіх шпарин. То шаленіли в своєму похмурому Підземному Царстві Чорнобог з Марою.
Вирішили вони знищити «і Сварога, і Берегиню, і творіння їхнє…», наславши своє чорне військо – стадо ящерів.
Вихопилися назустріч цим потворам хоробрі Сварожичі, але їхні двогострі мечі відскакували від твердих панцирів ящерів, не горіли й від смолоскипів бога Сварога.
Коли потвори ось-ось мали розчавити першу на Землі хатину, з неї вийшла Берегиня. Вся «в яскраво-білому вбранні, з червоними, вишитими на білому полотні «стрілами Перуна» та «соколами». Здійняла вона догори руки – і… чорне військо враз зупинилося. Богиня в білому сяйві йшла уперед, і чорний морок потвор відкочувався назад. Вона загнала чорних ящерів у річку Рось, а великий Білобог перетворив їх на прибережні скелі.
З того часу люди вшановують Берегиню, вважають її богинею Краси та Великою Охоронницею людей від усілякого лиха. Її образ з піднятими в захисному пориві руками вирізьблюють на дверях і вікнах, вишивають «стріли Перуна і соколів» на рушниках та сорочках. Вони служать оберегами від злих темних сил.
Мара (Марена) — богиня зла, темної ночі, страшних сповідань, привидів, хвороб (мору), смерті. За давньоукраїнською легендою, Мара — дочка Чорнобога — сіє на Землі чвари, брехні, недуги, вночі ходить з головою під пахвою попід людськими оселями й вигукує імена господарів: хто відгукнеться — той вмирає. Любить душити сплячих та смоктати їхню кров. Разом зі змієм народила 13 доньок-хвороб, яких пустила по світу (Вогневицю, Глуханю, Коркушу та ін.). Згідно з повір’ям, вічно ганяється за богинею неба Колядою, намагаючись перешкодити народженню нового Сонця та встановити вічну Ніч. Давні українці щовесни робили опудала Мари, які спалювали або топили у Воді.
Хто такий Сварог?
Сварог — бог неба, заліза, ковальства і шлюбу, один із найголовніших богів давньоукраїнського язичницького пантеону. За народними уявленнями, Сварог навчив людей варити й кувати мідь та залізо, будувати домниці, кузні і т. ін. Викував першого плуга і першу шлюбну золоту обручку.
Хто такий Чорнобог?
Чорнобог — бог зла, ворог Вирію, людей і світла. Заступник усіх злих сил, володар підземного царства. Згідно з повір’ям, перетворювався на Чорного лебедя, постійно воював з Білобогом.
Хто такий Білобог?
Білобог (Дід) — головний бог добра. Один із найдавніших і найголовніших персонажів давньоукраїнської міфології. За повір’ям — творець Землі, Води, Світла; батько Перуна, захисник людей від зла; господар Вирію та повелитель інших богів. Народні легенди зображують Білобога у постійній боротьбі з Чорнобогом (символи боротьби добра і зла). Перетворювався, згідно з повір’ям, на Білого лебедя.
Тест "Берегиня"
https://naurok.com.ua/test/legenda-bereginya-1794396.html
Джерело
Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.
малюнок Олег Шупляк
https://osvita.ua/school/hrestomatiya/5class/85656/
