Славна Лебединська земля, рідний наш край. Край близький і дорогий кожному, хто хоч раз побачив безмежне привілля степу, вдихнув чистого п’янкого повітря на луках, почув сюрчання коника в лагідному надвечір’ї. Вітри героїчної історії проносились над нашою землею і назавжди залишились в степових могилах, німих свідках історії.
Лебедин - мальовничий куточок України. Неповторні краєвиди чудової української природи - ліси, луки, дзеркальна гладінь озера з піщаними берегами і зеленим лісовим намистом, тихий, мальовничий Псел - прекрасні місця для відпочинку, для мисливців і рибалок, для туристичних мандрівок. Доповнюють міську панораму надзвичайно красиві старовинні архітектурні споруди. Тут проходить наше дитинство, юність, тому, хочеться знати про наш край, якщо не все, то, принаймні, більше, ніж ми знали досі. Вивчаючи історію, географію, звичаї народу, ми вчимося зростати справжніми громадянами своєї країни.
Тож, сьогодні я запрошую вас у незвичайну онлайн-екскурсію містом Лебедином.
Перша зупинка
Звідки бере початок нашої екскурсії, ви дізнаєтеся після того, як проскануєте QR код.
Лебединський міський краєзнавчий музей було створено в 1996 році на базі громадського музею історії Лебединщини і в 1997 році він стає самостійним закладом.
Музей розташований в історичній будівлі що є пам’яткою архітектури XIX століття, яка побудована у 1820 році. Спочатку це був сторожовий пост на окраїні міста, в якому знаходилися жандарми, городничі, урядники, а з 1865 року — будинок для приїжджих. Згодом у ньому облаштовується гуртожиток чоловічої гімназії, потім музичний корпус педагогічного училища. Певний час він використовувався як склад торгової мережі. І у 1996 році, ця споруда знайшла своє нове призначення — краєзнавчий музей.
Друга зупинка
Цей будинок належав земському лікареві. В 1919 році відкрився в новому статусі, дякуючи краєзнавцю Руднєву. В ньому зберігаються приватні зібрання з колишніх поміщицьких маєтків Анненкових, Бразолів, графів Капністів, Красовських, Хрущових у селах Бобровому, Куличці, Лихвині, Михайлівці, Рябушках тодішнього Лебединського повіту Харківської губернії. Назвіть його.
Вісім прекрасних залів, понад 2400 творів мистецтва та 100 років історії – все це Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва, створений досвідченним музейним працівником з Харкова – Борисом Кузьмичем Руднєвим, портрет якого сьогодні висить при вході до музею.
Розпочалася біографія художнього музею 20 листопада 1918 року, що вважається датою його заснування. Проте, для відвідувачів музей відкрився у березні 1919 року, як Лебединський художньо-історичний музей ім. Т.Шевченка. У 1937 він перейменований на Лебединський державний художній музей, від 1964 – філія Сумського художнього музею, а з 1997 стає самостійним Лебединським міським художнім музеєм. З 2008 музей носить ім’я засновника і першого директора – Б.К. Руднєва.
Дізнатися більш детальну інформаціє ви можете, перейшовши за посиланням:
Віртуальна екскурсія по Лебединському художньому музею ім. Б.К. Руднєва
https://roundme.com/tour/268746/view/818461/
Третя зупинка
Лебединська земська управа.
Побудувана вона в 1910 році. Тоді це був один з небагатьох мурованих будинків у Лебедині. Автор проекту залишився невстановленим. Будівля являє собою двоповерховий будинок, що виходить південним фасадом на червону лінію забудови вулиці Героїв Майдану (раніше К.Маркса, ще раніше – Нижня Сумська). Фасади прикрашені портиками з колонами, фронтоном в центральній частині, а також численними арочними вікнами.
У різні часи в будівлі (вул. Героїв Майдану, 17) розміщувалися Лебединська земська управа, Лебединський райком, німецька комендатура. Нині в ній – навчальний корпус Лебединського медичного училища імені проф. М.І. Сітенка.Рішенням Сумської обласної ради від 28.12.1992 року № 349 будівля колишньої земської управи визнана пам’яткою архітектури місцевого значення.
Четверта зупинка
22 серпня 2015 року в Лебедині на вулиці Героїв Майдану відкрили меморіальний пам’ятник на честь шани лебединців, які загинули на Євромайдані та на честь земляків, що віддали свої життя. Як він називається ви дізнаєтеся, просканувавши QR-код.
22 серпня 2015 року, напередодні Дня Державного Прапора, в Лебедині відкрили пам’ятник Героям Небесної Сотні та героям АТО. Пам’ятник розташований по вул. Героїв Майдану, де минулого року був встановлений флагшток з прапором України.
На пам’ятнику також відведене місце для портретів п’яти мешканців міста Лебедина та сіл району, які загинули під час проведення антитерористичної операції на сході України.
П’ята зупинка
Будівля розташована на центральній площі міста в оточенні історичної забудови. Побудована в 1913-1915 рр. як міська управа та пожежна каланча. Автор проекту залишається невстановленим.
Двоповерхова будівля з підвальним приміщенням побудована із керамічної цегли.
Шоста зупинка
Лебединський Гостинний двір, або як його сьогодні називають – Торгові ряди, розташовано в центрі головної площі міста. Місце для побудови та сама конфігурація торгових рядів, визначені планом забудови Лебедина 1845 року. Замовником будівництва виступили місцеві купці. Автор проекту залишається не відомим.
Завершення будівельних робіт відноситься до 1856 року. З того часу і до сьогоднішнього дня Торгові ряди використовуються за своїм первісним призначенням.
Сьома зупинка
Пам’ятник встановлено і відкрито 1964 року в центральній частині скверу Т.Г. Шевченка на Соборній площі (раніше – площа Інтернаціональна, ще раніше – Торговий майдан). Реконструйований у 1990-х та 2003 рр.
Шевченко Тарас Григорович (1814—1861) – геніальний український поет-демократ, основоположник нової української літератури і видатний художник, Кобзар, провідник української нації, її Батько і Пророк. Життєвий шлях письменника й художника став знаковим для долі всього українського народу. З раннього малку він зазнав поневірянь, сирітства. У квітні 1838 викуплений із кріпацтва завдяки зусиллям відомих культурних діячів (В. Жуковського, М. Вієльгорського, В. Григоровича). Навчався у видатного художника К. Брюллова в Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв. Шевченко – один із організаторів Кирило-Мефодіївського товариства, за участь у якому засуджений і засланий у солдати до Оренбурзького краю, без права писати і малювати. Після повернення із 10-літнього заслання (1857) жив у Петербурзі. У червні 1859 відвідав Лебединський повіт Харківської губернії, у т. ч. місто Лебедин.
На закріплення знань пропоную вам пограти в онлайн гру "Знавці рідного каю", перейшовши за посиланням:
https://app.onlinetestpad.com/tests/nk4omhjrbrw3u/questions
Література
