Як по всій Україні, так і на Лебединщині, храми мають неповторні особливості і побудови, й оздоблення.
Лебедин був заснований згідно різних джерел у 1652 або 1654 роках. Тоді ж збудовано і перші церкви міста. Всі вони були дерев’яними, знаходилися на високих місцях, представляли собою величаві й красиві споруди.
У 1785 році в Лебедині нараховувалось 13 церков: Соборно-Успенська, Іллінська, Преображенська, Трьохсвятительська, Покровська, Миколаївська, Михайлівська, Петропавлівська, Троїцька, Воскресенська, Вознесенська, Георгіївська і Мироносицька. До 1917 року - це число зменшилось до 9, зникли Преображенська, Іллінська, Михайлівська та Петропавлівська.
Під кінець ХVІІІ століття більшість храмів Лебединщини, що були збудовані першими переселенцями, «обветшали» і потребували або ж значного ремонту, або ж заміни їх новозбудованими. У 1770-1780 роках в краї розпочалась друга хвиля будівництва церков. Більшість із пам’яток монументального будівництва, що збереглися до наших днів, були збудовані саме в той час.
Пам’яток архітектури в Лебедині збереглося дуже мало. Недовговічний будівельний матеріал, часті пожежі та провінційний тип забудов – все це не сприяло їхньому збереженню. Чимало дерев’яних храмів розбирали самі люди після будівництва поряд нової мурованої церкви. При цьому не було ані найменшого усвідомлення того, що стара дерев’яна церква чи дзвіниця може мати якусь історико-архітектурну, мистецьку чи наукову цінність. Це був цілком природній, неусвідомлений процес втрат окремих об’єктів архітектурної спадщини.
Церкви закривали після шаленого тиску з боку влади. Як розповідають старожили Лебедина, в перші ж дні почала вести боротьбу з церквами. По всіх церквах пройшлась спеціальна бригада, яка забрала всі коштовності – срібні і золочені хрести, плащаниці, даровані до ікон прихожанами разки доброго намиста, шаблями одважувала від книг срібні та золочені оправи і інш. Далі на подвір’ї собору були розкладені вогнища, де в казанах виварювалась з ікон позолота. Топили під казанами іконами. Була виставлена спеціальна варта, щоб перехожі не потягли чогось із церкви. Свідок тих подій Микола Таранченко розповідав: «Хтось із лебединців приховав під полою ікону. То його сторожа так побила, що лежав під собором і захлинався кров’ю».
У перше повоєнне десятиліття, не зважаючи на послаблення тиску влади на православні церкви, руйнація храмів продовжувалась. Основною мотивацією була необхідність відбудови зруйнованого війною народного господарства. З цією метою церкви перебудовувались під виробничі приміщення, склади, комори.
Розмовляючи зі старожилами міста, можна почути розповіді про те, що люди, котрі брали участь у плюндруванні святинь, тяжко розплачувалися за це: своїми і близьких людей нещастями, хворобами і смертю.
Церкви Лебедина мають цікаву й драматичну історію. У 1785 році в Лебедині нараховувалося 13 церков: 12 дерев’яних і 1 кам’яна. Місто виглядало дуже мальовничо. На широкому просторі Торгового майдану (нині Соборна площа) здіймалися дві домінуючи споруди: велетенський Успенський собор із дзвіницею і дерев’яна Преображенська церква. Вони були видні здалеку.
Замикали кільце з півночі Троїцька і Петропавлівська (де тепер вул. Петропавлівська) та Вознесенська (на вул. Ковальській, перенесена згодом на Соборну площу), а з півдня – Трьохсв’ятительська (де тепер вул. Першотравнева) церкви. Окрім того, в центрі слободи Кобижча – Воскресенська, а на Довгалівці – Георгіївська (біля нинішньої ЗОШ №4 ) церква.
До 1917 р. число церков у Лебедині зменшилося до 9, зникли Преображенська, Іллінська, Михайлівська та Петропавлівська. Вже у ХХ столітті знищені ще 5 церков: Трьохсвятительська, Георгіївська, Мироносицька, Троїцька та Соборно-Успенська (де тепер сквер Т. Г. Шевченка).
Воскресенська церква. Перша (згорівша) церква була збудована лебединцями (у слободі Кобижча) в 1676 році. В 1725 року в церкві правив священик Іоан, який писав, що сам він посвячений в 1701 році. В іншому документі записано, що в 1709 році помер священик Воскресенської церкви Стефан.
Найдавніший вцілілий запис в її метриці був зроблений в 1742 році священиком Іоаном Івановичем Шкуркою. Отже, згоріла вона між 1783 і 1789 роками. Після того, як царські власті закрили в 1788 р. монастир Михайлівська пустинь, михайлівські поміщики генерал-майор А.Г. Іваненко і майор І.С. Миклашевський віддали одну з монастирських церков – церкву «Введення Богоматері у храм» із трапезною на відбудову знищеної вогнем Воскресенської церкви в Лебедині. Будівництво її велося артіллю місцевих майстрів й завершилось в 1789 р., значною мірою, завдяки старанням священика Григорія Шкурського.
Нову дерев’яну церкву поставили на місці згорівшої – в рівнинній місцевості на значному підвищенні надзаплавної тераси правого берега річки Вільшанки. Церква посідає острівне становище посеред центрального, трикутного в плані, майдану колишньої приміської слободи Кобижча. Це єдина архітектурна домінанта цієї частини Лебедина. Вона стоїть на вісях вулиць, які сходяться до майдану, що посилює її композиційну роль, як домінанти. Завдяки своєму виразному силуету вона панує над масивом одноповерхової садибної забудови. Добре проглядається із заплави річки Вільшанки та лівобережжя. У північній частині церковного подвір’я міститься одноповерховий дерев’яний будинок церковно-парафіяльної школи.
Миколаївська церква знаходиться за адресою вул. Щербакова, 1. Збудована в 1912-1914 рр.; архітектор – В. Нємкін. Має статутс пам’ятки архітектури місцевого значення. Споруда є чудовим взірцем так званого «цегельного стилю» - із цегли виконані карнизи, арки, сухарики та ін.
Вознесенська церква. Перша вознесенська церква в Лебедині була збудована в 1692 році за валом на розі вулиць Ковальської і Коновальської. Площа під забудовою — 590 кв. сажнів. Метрики її розпочинались 1742 роком. З документа 1701 року відомий священик Вознесенської церкви — Прокопій. Найстарішою книгою в храмі було Євангеліє, надруковане Лаврською друкарнею в 1712 році.
Спасо-Преображенський храм в селі Ворожба був зведений у 1896 році на місці дерев’яного храму. Церква будувалася за проектом харківського єпархіального архітектора В. Немкіна, і є зменшеною копією храму Покрова Богородиці в Ахтирці.
Дзвіниця поєднана з брамою. В храмі були гарні фрески виконані художником Кричевським, але вони були знищені.
Презентація "Історія міста Лебедина"
https://vseosvita.ua/library/prezentacia-istoria-mista-lebedin-119192.html
