Заняття гуртка "Джура". Тема: Традиції, звичаї, обряди, вірування українців свята Великодня.

Великдень − дуже важливе свято, чия історія сягає сивої давнини. Існують численні традиції, звичаї та прикмети на Великдень. Цього року православні християни святкують24 квітня.

Сьогодні ми, як ніколи, починаємо цінувати українську ідентичність і звертаємося до свого коріння. В переддень Великодня пропоную вам згадати святкові звичаї, обряди та повір’я наших предків.

Чимало звичаїв, які ми вважаємо християнськими, існували у нас ще задовго до його прийняття. Після хрещення Русі язичницькі обряди були вплетені до християнських свят, зокрема й до Великодня. Таким чином, сформувалися наші унікальні традиції, які вирізняють українську культуру.

Протягом 40 днів до Великодня українські віряни дотримувалися суворого посту, обмежуючи себе у їжі тваринного походження. Вважається, що так людина очищує душу та вчиться стримувати свої пориви.

До православного Великодня готуються протягом 7 тижнів, які також називають Седмицями, і супроводжуються вони Великим Постом. Саме стільки часу, згідно з Біблією, Ісус провів у пустелі. Останній тиждень перед Великоднем − найурочистіший, і знаменується багатьма древніми традиціями. Його називають Страсною Седмицею або Великим тижнем.

Саме у цей тиждень здавна було заведено прибирати оселю, намагаючись встигнути все до початку святкувань. Зокрема в понеділок білили стіни, прибирали та складали речі, а у вівторок прали.

Кожен із 7 днів тут чимось вирізняється, і найбільш важливими перед неділею є Чистий четвер та Страсна п’ятниця.

Паска

Головний атрибут Великодня, який завжди стояв у кожному домі, в Україні традиційно господиня випікала сама — подалі від чужих очей. У кожному регіоні нашої країни рецепти відрізнялися. Наприклад, на Чернігівщині робили паски з сиру без випікання, а на Закарпатті — оздоблювали, як коровай. Освяченою паскою наші предки підгодовували птахів, аби привернути до себе удачу та щастя.

Писанки

Ще у язичників яйце вважалося символом життя, тож і традиція розписувати яйця сягає сивої давнини. Найстаріша писанка на території України датується ІХ століттям.

Наші предки поділяли розмальовані яйця на писанки та крашанки: писанки були частиною багатьох обрядів, а крашанки їли та гралися ними. Для фарбування яєць використовували натуральні барвники, такі як дубове листя, лушпиння цибулі та буряка, морквяний сік, а візерунки наносили воском.

У ніч Воскресіння Христа після богослужіння віруючі святять паски, яйця та решту традиційних страв.

У Івано–Франківської області є музей писанкового розпису — єдиний у світі музей писанкового розпису в місті Коломия. В колекції музею понад 6000 писанок з різних регіонів України та країн світу. Серед експонатів музею є також писанки з підписами відомих політичних діячів України. За результатами акції Сім чудес України музей опинився на восьмому місці за голосами інтернет-користувачів.

Музей "Писанка" в м. Коломия

https://www.youtube.com/watch?v=qNbxx1JiekI

Поруч із писанками неодмінним атрибутом Великодніх свят у наших предків були гаївки — народні пісні із закликанням весни. Їх виконували діти й незаміжні дівчата. За словами етнографів, ця традиція також прийшла до нас з часів язичництва.

У великодньому циклі свят є ще великодні ігри, яких налічують величезну кількість. Під час цих ігор молодь будувала різноманітні вежі, каталася на гойдалках, водила хороводи та катала яйця. Деякі ігри були суто розважальними, інші — демонстрували чоловічу силу та витримку, а більшість ігор мала характер залицяння. Проте всі вони так чи інакше щось символізували: наприклад, якщо комусь вдалося збудувати високу вежу, це означало, що пшениця цього року обов’язково вродить, бо буде така ж висока, як вежа. А ось биттям писанок люди, ймовірно, хотіли прискорити появу нового життя, а молодь мірялася, в кого писанка гарніша та міцніша.

У Західній Україні існує звичай обливання водою у перший понеділок після Великодня. Найчастіше в обливаннях брала участь молодь — хлопці та дівчата. З одного боку, обливання символізували весняне очищення, з іншого — люди вірили, що вода додасть їм сил та здоров’я.

Якщо на обливаний понеділок дівчину не облили, це означало, що в селі її не шанують та не поважають. Натомість думали, що хлопець, який нікого не облив, точно цьогоріч не знайде собі дружину. В етнологічній літературі є згадки й про те, що дівчата у відповідь на обливання дарували хлопцям писанки, а ті хизувалися ними на все село: чим більше писанок у хлопця стояло на подвір’ї, то більше поваги він заслуговував. До речі, звичай святкувати обливаний понеділок існує ще в Польщі та Словаччині.
Як же готувалися до свята?
З давніх-давен з вівторка українці починали готувати святковий одяг, продумували, які продукти потрібні будуть для приготування великодніх страв. У Страсну середу затівали генеральне прибирання, яке тривало й наступного дня. У Чистий четвер купалися до світанку, прали, приводили будинок у порядок, готували паски та крашанки. Під час Страсної п’ятниці дотримувалися суворого посту і проводили її в молитвах і спогадах про земні страждання Сина Божого. У суботу ввечері починається всенічна служба, на яку беруть кошики з продуктами для освячення.
Що кладуть до великоднього кошика для освячення?
Великодні частування — улюблені ласощі і дорослих, і дітей. Традиційно, в святкову корзину кладуть здобні паски, сирну паску, яйця, масло, шинку, ковбасу, сир, хрін, сіль. Ще випікали багато солодощів, але їх не святили, так само як не брали до церкви ні вино, ні горілку.
Примітно, що кожен з елементів свята символічний:
- Сирна паска повинна мати форму пірамідки. Це символ гори Голгофи, на якій розіп’яли Христа.
- Паски зі здобного тіста символізують життя Христа серед людей. Вважається, що паска довгий час не черствіє. Тому за старих часів його з’їдали не відразу. Верхівку пасочки брали з собою на перші весняні роботи в полі і з’їдали там, щоб рік був урожайним.
- Великодній кошик досі має свої регіональні особливості: крім пасок, у Центральній Україні до кошика клали крашанки у шкарлупі, а на Галичині їх чистили. На Гуцульщині існувала традиція освячувати воду, в якій варили яйця: вважалося, що якщо людина буде вмиватися цією водою, її обличчя буде чистим та здоровим. У деяких регіонах освячували воду з червоною писанкою, щоб потім вмиватися на красу.
- Люди також складали до кошика предмети, які, на їхню думку, могли б знадобитися та допомогти в господарстві, тож до великоднього кошика іноді клали хрестики, медальйони, ікони та різноманітні обереги.
- Все, що було в кошику, навіть рушничок, яким він покривався, наділяли магічним значенням. В українців була заборона будь-що свячене викидати, його закопували, і вважалося, що там буде родити нива, не буде бур’янів.
Як зустрічають Великодню неділю?
Це свято прийнято проводити в колі близьких людей. За святковий стіл сідають відразу після церковної служби. В українців є таке вірування про те, що саме на Великдень сонце піднімається, грає, танцює над горизонтом та радіє з усім світом.
Розговлятися потрібно паскою або яйцем, хоча наші предки розговлялися навіть хріном, щоб зуби не боліли.

Великодні вірування та обряди

Древні слов’яни прийняли християнство та органічно вплели в нього численні старовинні традиції. Так з’явилися обряди та звичаї на Великдень, що мають набагато давніше коріння, ніж саме свято. Більшість із них, власне, не має жодного стосунку до християнства, але в народі вони досі живі.

На Великдень «Сонце грає» − в цей день воно веселиться на небі;

Перед Великодньою неділею не годиться спати, бо «хто спить, той все щастя проспить»;

На Великдень усім слід веселитися, бо хто засмутиться − весь рік смутним ходитиме;

Якщо хтось помирає на Великдень, вважається, що його щаслива душа попрямує одразу на небо, в Рай;

У ніч проти Великодня відриваються усі земні скарби, вони світяться у землі вогниками, та бачити їх може лише чисте невинне дитя;

Аби дитину цілий рік ніхто не наврочив, на Великдень треба перехрестити її писанкою і промовити: «Як це яєчко ніхто ніколи не зурочить, так і (ім’я дитини) ніхто ніколи не зурочить». Тоді треба дати дитині поцілувати яйце.

Прикмети на Великдень

В українців здавна побутували чимало прикмет на Великдень. Хоч дата цього свята непостійна, і погода може бути абсолютно різною із року в рік, старі люди стверджують, що ці прикмети працюють завжди. Якщо на Великдень небо ясне та сонце грає − буде хороший врожай та спекотне літо, а як дощ − добре вродять злаки; Якщо в неділю розіграється непогода, вся весна буде дощовою; Як на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а як господиня − то льон; Якщо на Великдень чухаються губи − чекай поцілунку, а як вдаришся ліктем − знай, що про тебе згадав коханий; Якщо чухаються брови − це до побачення. Якщо на другий день Великодня ясна погода − літо буде мокре, якщо хмарна − літо буде сухе.

Звичаї на Великдень

Найвідоміший звичай, знайомий усім із дитинства: на вітання «Христос воскрес!» слід відповідати «Воістину воскрес!». Старі люди на Великдень розчісували волосся і рахували, скільки лишиться волосин на гребені − стільки ж у них буде і внуків. Поширеним був звичай купання у неділю зі сріблом чи золотом − це мало забезпечити достаток і багатство. Дівчата у великодній тиждень вмивалися водою з крашанки, аби бути рум’яними, та ставали ногою на сокиру, щоб бути міцними. Вважалося, що великодня писанка чи крашанка може полегшити будь-яку хворобу та напасть. Яйцем можна викатати хворого по тілу. Також до кінця свят не викидали шкаралупки цих яєць.

Велика неділя символізує очищення душі та позбавлення від гріхів, тому зустрічати її потрібно зі світлими помислами, чистим не тільки фізично, а й духовно. У цей день не можна сваритися і лаятися, всі образи слід пробачити й забути. Не варто також займатися домашніми справами, роботою на землі, прибиранням.

Святкують Великдень три дні, протягом яких віруючі христосуються, співають гаївки, обливаються та навідують родичів.

Пропоную вам подивитися майстерклас і виготовити великодній сувенір.

Великодні сувеніри. Майстер клас від Оксани Кокарової

https://www.youtube.com/watch?v=kig8CDKOR78