Не плачте, сиві матері,
Ви народили нам героїв.
Лютневий вітер на зорі
усе загоїть.
все загоїть.
Сьогодні наша Україна переживає найскладніші часи за всю історію її незалежності. Ніхто з нас не міг подумати про те, що прийде час і ми всі, як один, повинні будемо стати на захист єдності та суверенітету нашої держави. Всі ми повинні знати, що від позиції кожного з нас залежить майбутнє нашої держави, нашої української нації.
Нашому поколінню випала доля відстоювати незалежність, цілісність держави, право на мирне життя у протистоянні із російським агресором. Добровольцями пішли захищати свою землю і інші наші земляки.
Кожна людина унікальна по своєму: хтось має неабиякі здібності до науки, хтось проявляє свій талант у творчості, а хтось – захищає кордони своєї держави, обороняє її цілісність і незалежність. Дуже важливим в цьому форматі є рівняння на таких героїв сучасності, які вважають захист рідної землі, держави, її суверенності – своїм головним обов'язком, як громадянина України. І живуть вони - серед нас. Це наші рідні, знайомі, просто жителі рідного селища.
Микитченко Валерій Васильович народився 4 вересня 1976 року. 18 вересня 2014 року Валерій Васильович був направлений до військової частини м. Охтирка, а згодом у м. Краматорськ та Дебальцево, де і захищав українські землі від агресорів.
Іщенко Ігор Леонідович народився 04 липня 1972 року в с. Будилка. Випускник Будильської школи. Призвався в Збройні сили України 14 серпня 2014 року. Служив у складі 93 штурмової бригади на позиціях Донецького аеропорту. 17 листопада 2015 демобілізований з Збройних сил України. Зараз проживає в селі Будилка.
Ремінець Богдан Олександрович народився у с. Будилка 11 лютого 1992 року. З 18 січня 2011 року Богдан Олександрович був зарахований в Десантні війська 95 Житомирської аеромобільної бригади на посаду старший стрілець-снайпер. З 22 травня 2014 року по 7 серпня 2014 року приймав участь в антитерористичній операції по врегулюванню кризової ситуації в Україні. Під час бойового завдання 7 серпня 2014 року о 17.00 біля с. Зрубне та с. Степанівка був тяжко поранений.
Макарський Валерій Володимирович народився 13 травня 1969 року .Перебував у зоні антитерористичних операцій захищаючи нашу країну.
Колодяжний Віталій Анатолійович народився 7 серпня 1985 року. Закінчив Будильську середню школу, Харківський університет внутрішніх справ, капітан міліції. Працює слідчим відділу Сумського Управління УМВС України. Брав участь у АТО на території міст Горлівки та Дебальцевого. Нагороджений іменним годинником «Від голови Верховної Ради України».
Колодяжний Роман Анатолійович народився 1 липня 1989 року. Навчався у Будильській середній школі, закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ. Працює оперуповноваженим карного розшуку Лебединського МВ УМВС у Сумській області. Брав участь у бойових діях у зоні АТО – місто Артемівськ.
Колодяжний Руслан Григорович
Боєць ВСУ Колодяжний Руслан Григорович - народився 30 січня 1978 року. 24 березня 2015 року був мобілізований до Збройних Сил України. 5 серпня 2014 року під час антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей Руслан Григорович був тяжко поранений, отримав множинне осколкове поранення. Побував в трьох госпіталях. У нього вилучено селезінка, а 8 осколків так і залишилися в тілі, в тому числі - в нирці і близько хребта. Нагороджений орденом за «Мужність» ІІІ ступеня.
ПАМ'ЯТАЙМО...
МЯКОТІН СЕРГІЙ ПАВЛОВИЧ
Позивний «Твердий».
05.12.1970 – 31.01.2015
Мякотін Сергій Павлович – розвідник 5-го відділення 3-го взводу 3-ї роти спеціального призначення 2-го батальйону спеціального призначення (резервного батальйону) «Донбас» Північного оперативно-територіального об‘єднання Національної гвардії України, солдат резерву.
Народився 5 грудня 1970 року в місті Харків. Закінчив середню школу міста Харкова, у 1980-х роках – Харківський залізничний технікум (нині – Харківський коледж транспортних технологій) за спеціальністю «Електрик». Працював на підприємстві «Промбуд» в місті Лебедин Сумської області.
Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР.
Після армії повернувся у місто Лебедин Сумської області. Займався підприємницькою діяльністю. Був директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Водограй» (місто Лебедин), яке займалось електромонтажними, водопровідними та каналізаційними роботами, монтажем систем опалення.
У липні 2014 року добровольцем вступив до лав Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Через деякий час перейшов до 2-го батальйону спеціального призначення (резервного батальйону) «Донбас» Північного оперативно-територіального об‘єднання Національної гвардії України (військова частина 3027), де служив розвідником 5-го відділення 3-го взводу 3-ї роти спеціального призначення.
З 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Позивний «Твердий».
31 січня 2015 року група, до складу якої входив солдат резерву Мякотін, виконувала службово-бойове завдання з вивезення поранених вояків поблизу міста Вуглегірськ Бахмутського району Донецької області. Незважаючи на постійний обстріл сепаратистів, Сергій Мякотін забезпечував прикриття свого підрозділу та допомогав виносити поранених з поля бою. Під час бою солдат резерву Мякотін отримав поранення, внаслідок яких загинув.
4 лютого 2015 року похований на Троїцькому кладовищі у місті Лебедин Сумської області.
Указом Президента України № 365/2015 від 27 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Залишились дружина та двоє синів.
ПАМ'ЯТАЙМО...
ТАБАЛА СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
«Сєвєр»
16.12.1995 – 06.11.2014
До 8 річниці героїчної загибелі
Сергі й Табала народився 16 грудня 1995 у м. Лебедин. У 2011 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи № 9 міста Суми.
З початком Революції гідності Сергій, на Майдані Незалежності у Києві, на барикадах. 29 листопада 2013 року вступає до лав «Правого сектору», та згодом стає командиром одного із загонів. Після початку російсько-української війни став добровольцем 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського корпусу «Правий сектор», під позивним «Сєвєр». Влітку 2014 року у складі ДУК(Добровольчий український корпус) «Правий Сектор» вирушає на Схід України.
Під час боїв за аеропорт був поранений, на 2 тижні повернувся додому на лікування, після одужання знову поїхав в зону АТО.
Загинув у 18 років, 6 листопада 2014 року від розриву артилерійського снаряду 100-мм протитанкової гармати МТ-12 «Рапіра», відбиваючи штурм російськими бойовиками диспетчерської вежі в аеропорту Донецька.
21 листопада 2016 Сергію Табалі посмертно присвоєно звання Герой України.
6 грудня 2016 року Президент України Петро Порошенко вручив «Золоту Зірку» Героя бабусі Сергія Табали Людмилі Шепотько.
Сергі й Табала посмертно нагороджений орденом «Народний Герой України» (15 січня 2016) та нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту».
На честь Сергія Табали встановлена меморіальна дошка на приміщенні спеціалізованої школи № 9 міста Суми в якій він навчався.
Ось такі герої сучасності, що живуть поряд, захищають Україну і нас з вами. Це завдяки їм ми, наші міста і села – цілі й неушкоджені. На їхніх прикладах не треба докладно пояснювати, що таке Батьківщина, вчити патріотизму, любові до співвітчизників і людському співчуттю. Їхні подвиги надихають інших, стають прикладом любові до своєї Батьківщини. Вони йдуть під кулі не за владу, не за гроші, демонструють нам, співвітчизникам, усьому світові, що справжні герої серед нас є, що в Україні є народ і що він заслуговує на кращу долю.
Герої серед нас. Це люди, які не губляться у критичний момент, а діють.Про них варто знімати фільми, писати книжки та розповідати в школах. Ми повинні зробити все, щоб про них не забули. Я можу пишатися тим, що у важкий для України час, саме люди з мого рідного села Ворожба стали на захист рідної держави.
Сила волі, мужність, стійкість, бажання відстояти кожен сантиметр землі – це складові тих характерів, котрі сьогодні зі зброєю в руках на Сході України. Саме вони є справжніми героями сучасності!
