Доброго дня Вам, дорогі діти. Щоб правильно орієнтуватися в житті, щоб бути людиною освіченою, треба знати минуле свого народу. Запорозька Січ – неповторне і легендарне явище у славетній історії українського народу.
Ой, на горі, та й женці жнуть
https://www.youtube.com/watch?v=PEUzUK5vRzY
Уривок з якої пісні ви почули?
2. З якою історичною постаттю вона пов’язана?
3. Зазначте декілька ключових подій із історії українського козацтва, які пов’язані з діяльністю П.К. Сагайдачного
Кошовий отаман Морські походи Похід на Кафу | Хотинська війна Київське братство Відновлення православної митрополії |
Українське козацтво посідало важливу роль в історії нашої держави. Саме завдяки козакам наша нація відстояла своє право на існування в часи, коли здавалося весь світ прагне захопити і привласнити наші землі, а народ український перетворити на своїх прислужників.
Про минуле нашої країни ми з вами знаємо з історії та творів українських письменників, які намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу.
В народних піснях козаків характеризують переважно позитивно.
Вправа «Дерево асоціацій»
Знайдіть слова в уривках пісень, які б могли підтвердити, що козаки справді герої.
Микола Гоголь без перебільшень описував побут козаків у своєму творі «Тарас Бульба» (уривки з фільму ми побачимо на різних етапах уроку). Повість Андрія Чайковського «За сестрою» створена на основі історичних матеріалів про часи татарських набігів на українські землі. Із цього твору ви дізналися, що Павлусь із повагою ставився до свого дідуся, старшого брата, своїх батьків. Ми чітко бачимо ставлення молодшого покоління до старшого.
Яким же було життя козака у вільний від походів час? Які традиції та звичаї панували на Січі?
Козаком бути — це було почесно, але стати ним — надзвичайно складно.
Існує досить поширена думка, що в запорозькі козаки приймали всіх, хто приходив на Січ і вмів перехреститися та сказати, що вірує в Бога. Проте це не так.
Козацька звитяга. Історія. Побут козаків.
https://www.youtube.com/watch?v=VgmXU7mKwrE
Гра "Вірю, не вірю"
Поселення козаків засновані за порогами Дніпра називалися «Січі»? (зимівник)
Чи правда що першим козацьким поселенням на Дніпрі були Черкаси? (так)
Основними заняттями козаків були землеробство, скотарство рибальство, полювання? (так)
Житло козаків на Січі мало назву «курники»? (ні, курінь)
Козаків які проживали поза Січчю називали «баболюбами», «гніздюками»? (так)
Споруди на Запорозькій Січі будували з каменю? (ні, з дерева)
Запорозькі козаки були невибагливі в їжі. У домашніх умовах їжа козаків не відрізнялася від їжі селян. Головне, щоб було ситно і смачно.
Прийняття на Січ. Запорізьке військо формувалося на добровільних засадах. Умовами прийняття на Січ були: знання української мови, сповідування православної віри, володіння зброєю. Січовий козак мусив: дотримуватися традицій товариства й клятви на вірність йому, бути неодруженим. Сімейні козаки на Січ не допускалися. Жили вони за територією Січі на хуторах. Прийнятий у запорізькі козаки часто отримував якесь прізвисько, що свідчило про його характер, зовнішність або нагадувало про певні обставини життя. За порушення звичаїв Запорізької Січі козаків судили і жорстоко карали.
Господарська діяльність козаків. Козаки активно освоюють нові землі. Закладають зимівники – козацькі хутори, які складалися з 2-3 хат для людей та господарських будівель – комор, клунь, хлівів, льохів, тощо. Іноді на хуторі ставили кузню. У зимівниках використовувалися лише особиста або наймана праця. Основне заняття – землеробство. Також козаки займалися: скотарством, полюванням, рибальством. Розвивалися різноманітні ремесла. Популярні види ремесла: будування чайок, виробництво пороху та боєприпасів (куль, ядер), ковальство тощо. Займалися козаки й торгівлею: продавали продукти власного виробництва та здобич, купували хліб, одяг, зброю.
Козацькі звичаї. Козацькі звичаї були надзвичайно суворими: використовувалися тілесні покарання та тортури; винних у вбивствах та крадіжках вішали, закопували живцем, забивали палицями біля ганебного стовпа, залишали зв’язаними в степу на поживу звірам та комахам; найтяжчим злочином на Запоріжжі вважалося вбивство козака іншим козаком (якщо хтось убивав товариша, то його живцем разом із убитим закопували в землю); за крадіжки карали на смерть; великим злочином вважалося розкрадання майна чи грошей, порушення дисципліни, особливо в поході; за неповагу до начальства практикувалося прив’язування винних ланцюгами до гармати на майдані; за вживання алкоголю під час походу могли засудити на смерть; жорстоко карали козаків, якщо вони приводили на Січ жінку.
Козацькі звичаї. Не було місця в січовому товаристві зраді, боягузтву, підлості та шахрайству. Найтяжчою карою для запорожців було ганебне вигнання з Січі. Головна мета покарання – завдати страху іншим козакам.
Деякі звичаї козаки перейняли у тюркських народів: биття по п’ятках, підкидання гостя на руках, звичай не прощатися через поріг тощо.
Козаки були безстрашними вояками, які з презирством ставилися до смерті, не знали страху в битвах з ворогом, героїчно захищали рідну землю.
На Січі дбали про фізичну загартованість і військову майстерність. Щоранку вони купалися, незалежно від пори року; дбали по господарству; займалися бойовим вишколом.
Зовнішній вигляд козаків. Вони були здебільшого середнього росту, сильні, хоробрі, міцні, плечисті, від степового повітря і літньої спеки були смаглявими. З постриженою головою на якій був тільки чуб, з довгими вусами на верхній губі, вічно тримаючи люльку в зубах, погляд завжди був похмурим, зустрічаючи сторонніх спочатку непривітно, неохоче відповідаючи на питання, згодом лагіднішав, веселішав. Постать козаків завжди надихала мужністю, неповторним гумором, молодецтвом. Завжди був здоровим, вільним від хвороб, умираючи в більшості на війні, віддавав шану свої рідній землі. Що стосується внутрішніх якостей козаків, то помітна суміш вад і чеснот, вважаючи головним заняттям і ремеслом свого життя війну, захист свої неньки України: часто підступні, хитрі, жорстокі, дикі щодо своїх ворогів. Козаки були справжніми братами один одному, друзями, вірними товаришами, надійними соратниками.
Їжа запорізьких козаків. Популярною їжею на Січі були кашоподібні страви з різних зернових: соломаха, тетеря, щерба, братко. Також часто готувалися й кулеші. Однією з особливостей харчування козаків було незначне споживання печеного хліба, адже борошно не завжди було в достатній кількості. Крім того, випікання хліба вимагало великої кількості людей, значних затрат праці і часу. Картопля ж з’явилась набагато пізніше.
До столу, який на Січі звався «сирном», подавали наступні страви.
Соломаху, тобто житнє борошно, густо зварене з водою й засмажене олією.
Тетерю – рідку пшоняну кашу, до якої під час кипіння додавалося кисле житнє тісто; в крутому вигляді тетеря вживалася з риб’ячою юшкою, жиром, молоком чи просто водою. Тетеря подавалась до обіду і була улюбленою стравою козаків. Щербу – рідко зварене борошно на риб’ячій ющці. Братко – рідку пшоняну кашу з домішкою замість кислого житнього тіста пшеничне чи будь-яке інше прісне.Їжа запивалася різними напоями з посуду, який називали михайлик чи коряк місткістю від 3 до 5 наших чарок. Рідка ложка їлась ложками, тверда бралась руками.
«У нас над усе честь і слава, військова справа, щоб і себе на сміх не дати, і ворогів під ноги топтати», - говорили козаки.
Кросворд
Література
