Заняття гуртка "Джура". Тема: Орієнтування на місцевості за Сонцем, годинником, місцевими ознаками.

Рухаючись незнайомою місцевістю, необхідно постійно уявляти своє місцезнаходження. Звертаючи увагу на орієнтири, запам’ятайте свій шлях. Якщо ви заблукали, найкраще відразу ж по своїм слідам повернутися до місця початку руху або відомого вам орієнтира і зорієнтуватися знову. Для огляду місцевості можна піднятися на підвищення або високе дерево. Завжди намагайтесь виходити до лінійних орієнтирів з відомим напрямом – річок, доріг, просік.

Дуже важливо вміти визначати сторони горизонту або принаймні одну з них. Досвідчений турист зробить це навіть без карти або компаса. Треба бути уважним і знати деякі закономірності явищ природи.

Досить точно на місцевості можна зорієнтуватись, визначивши потрібний напрям за небесними світилами: Сонцем, Місяцем, зірками. Безхмарного дня за Сонцем і годинником легко визначити напрям на південь. Сонце за одну годину переміщується по небосхилу на 15˚ (360˚:24), о сьомій годині воно знаходиться на сході, о тринадцятій – на півдні, о дев’ятнадцятій – на заході. Годинникова ж стрілка за годину описує дугу 30˚ (360˚:12). Знаючи це, для орієнтування за Сонцем необхідно покласти годинник горизонтально і спрямувати годинникову стрілку на Сонце. При цьому пряма, яка поділяє кут між годинниковою стрілкою й цифрою 1 на циферблаті годинника (бісектриса кута), покаже приблизно напрям на південь. Треба тільки пам’ятати, що до дванадцятої години кут поділяється на лівому боці циферблата, а після дванадцятої – на правому. Для орієнтування за Місяцем можна скористатися таблицею.

Знаючи природні прикмети, можна визначити сторони горизонту за місцевими предметами і різними ознаками. Більшість із цих прикмет пов’язані з різницею в нагріванні й освітленні Сонцем південної (освітленої і затемненої), сторін дерев, каменів, споруд, форм рельєфу й різних місцевих предметів. Ось деякі прикмети.

Компасом служить кора дерев. (Додаток № 1 )

Сонце більше нагріває південний бік дерев та інших предметів. Це викликає помітні зміни на сонячному та тіньовому боках дерева, предмета, за котрими можна орієнтуватись. Північ і південь легко визначити по корі листяних дерев. Так, стовбури осики, тополя із північного боку бувають вкритими лишайниками та зеленуватим мохом. Мохи та лишайники тіньовитривалі і вимагають багато вологи. Вони ростуть на тіньовому боці дерев, каменя. Якщо лишайник розрісся по всьому стовбурі, то на північному боці його все ж більше, він більш вологий і щільний. Це добре помітно поблизу кореня.

Береза – дерево світлолюбиве, кора її завжди біліша й чистіша з південного боку. Будь –які тріщини, нерівності та нарости вкривають кору берези з північного боку. Різниця ця настільки помітна, що по корі берези легко орієнтуватись в глибині лісу.

Кора хвойних дерев (сосни, ялини) теж буває неоднаковою. На південному боці дерева вона сухіша, твердіша та світліша, ніж на північному. Південний бік одержує більше тепла й світла, то на ньому видно характерні напливи та краплі смоли, які твердішають і довго зберігають світло – бурштиновий колір. Стовбур сосни вкривається вторинною кіркою, котра на північному боці утворюється раніше, тому вона тут значно товстіша, ніж на південному. Після дощу стовбури сосен чорніють з півночі (вторинна кора швидше набрякає й повільно висихає).

Уздовж північного боку гладких стовбурів високих сосен високо вгорі простягаються також темні смуги, які добре розрізняються на більш світлій частині стовбура. Це пояснюється застоєм вологи від дощів, яка довше зберігається на північному, не освітленому боці стовбура дерева.

У густих ялинових лісах кора на деревах майже одного кольору і по ній визначити північ і південь часом буває важко. Але, якщо уважно придивитись, можна побачити на гілках довгий зеленуватий висячий мох. З якого боку дерева цього моху більше, там – північ. Для достовірності треба глянути й на дерева, що стоять по сусідству.

Незвичайні компаси. (Додаток № 2 )

У лісі зустрічаються великі камені – валуни, що обросли з північного боку пухким мохом або лишайником. На протилежному, південному боці їх значно менше чи зовсім нема.

Більш темні кінчики гіллястих кущиків лишайників завжди повернені на північ. Якщо йти в цьому напрямку, світло-сіра поверхня лишайникового покриву матиме темний наліт; рухаючись у протилежний бік, цього не помітиш.

Мурашники теж допоможуть знайти потрібний напрямок у лісі. Вони в більшості випадків розташовані біля якого-небудь дерева, пня, чагарнику і обов’язково з південного боку. Південний схил мурашника пологий і спрямований майже точно на південь, північний схил значно крутіший.

Про крони дерев і річні кільця пнів. (Додаток №3 )

На території України гілля дерев, що росте окремо, як правило більш розвинене, густіше й довше з південного боку, річні кільця приросту деревини, які можна бачити на пні такого дерева, ширші з південного боку і вужчі з північного. Однак у хащі лісу ці прикмети не виправдовуються. У густому лісі сусідні дерева, розташовані на південь від спостерігає мого, часто закривають його своєю тінню. З цієї причини більш довгі сучки та найбільш густі гілки дерев у середині лісу можуть бути повернені не тільки на південь, але й на захід, схід і навіть на північ (у напрямку більш вільного місця від дерева). З цієї ж причини щорічний приріст чергового шару деревини інтенсивніший з того боку, з якого дерево найкраще розвивається, а не тільки з південного. Часто розвиток крони дерева, а також ширина кілець приросту деревини залежать від напрямку вітрів, що постійно дмуть.

У південних районах і районах із жарким сухим кліматом крона дерев ширша й густіша з північного боку і потовщення річних кілець повернено на північ, а не на південь. Тепла й світла для росту дерев з південного боку надто багато, а вологи не вистачає. Тіньовий бік краще зберігає вологу.

Отже, для орієнтовного визначення сторін горизонту без компаса можна користуватись цими прикметами, враховуючи викладені вище особливості. Для більшої впевненості бажано зіставити результати орієнтування за кількома прикметами.

Лісові просіки. (Додаток № 4 )

Не всі, мабуть, знають, що просіки – це гарні орієнтири, своєрідні дорожні компаси.

Просіки, як правило, орієнтують за сторонами горизонту. Так основні просіки йдуть у напрямку північ – південь, поперечні – в напрямку схід – захід. Просіками ліс поділяється на квартали, що в Україні нумеруються із заходу на схід і з півночі на південь, так що перший квартал знаходиться у північному західному куті господарства, а останній – на крайньому південному сході.

На перехрестях просік ставлять квартальні стовпчики, на котрих пишуть номери кварталів. Цифри розташовують на стовпчику так, як на місцевості квартали: з меншими номерами – на південному заході та північному сході, з більшими – на південному заході та південному сході, наприклад, 22- 23 28- 29, а ребро між двома сусідніми гранями з найменшими цифрами покаже напрямок північ – південь. За господарськими міркуваннями, в залежності від величини та форми лісу, просіки можуть бути прорубані й в інших напрямках. Особливо це характерно для невеликих лісів України та гірської місцевості. В таких випадках напрямок просік щодо сторін горизонту слід визначити заздалегідь, тільки тоді вони можуть служити орієнтирами.

Про гриби, ягоди, траву. (Додаток №5 )

Гриби ростуть переважно з північного боку дерева, пня, чагарнику. На малюнку видно, як на осиковому пеньку виросли скупчені гриби–рядовки. Поруч чотири шапочки несправжніх опеньків тягнуться немов з одного стовбура, і всі вони ростуть з північного боку пенька. Тут же і зелений мох.

Із східного і західного боків дерева грибів зазвичай буває значно менше. На південному боці, особливо в посушливий час, вони майже не ростуть.

Ягоди теж можуть служити компасом . На відкритій лісовій галявині ягоди і плоди в період дозрівання раніше набувають забарвлення з південного боку. В лісі біля пеньків, а також на болотах біля купин з південного боку, котрий нагрівається сильніше, ягоди брусниці, чорниці, морошки, журавлини достигають раніше, ніж на північному.

На відкритих лісових галявинах слід звертати увагу і на трав’янистий покрив. Навесні трава на тіньових північних ділянках галявин більш густа, ніж на південних. Влітку біля дерев, що стоять окремо пеньків, стовпів, великих каменів трава із всіх боків здається однаковою. Та якщо придивитись, можна помітити, що на південному боці вона все ж густіша, ніж на північному.

Приблизно з другої половини літа трава починає жовтіти. З північного боку зелений колір зберігається довше.

Додаток № 1

Компасом служить кора дерев