Зараз складно знайти людину, яка б нічого не чула про козаків. Ця тема висвітлюється в художній та науковій літературі, надихає режисерів та музикантів.
Однією з найбільших людських чеснот завжди була й залишається любов та повага до батьків. «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі.
Батьки були для козака «еталоном» та «вищим судом»: без їх згоди та дозволу не можна було навіть до роботи взятись. Неповага до батьків вважалась гріхом і засуджувалась. Також козака вчили поважати старість: незалежно від того хто перед тобою старий отаман чи старий жебрак – поважати ти їх маєш однаково і однаково кланятись з поваги до їх віку. Молоді козаки допомагали старшим людям по господарству. Виконували ту роботу, на яку в старих вже не було сил. Крім того, молодий козак не дозволяв собі в присутності старших зайвого: курити люльку, говорити без дозволу, сидіти в їх присутності, лихословити. Слово старшого було вирішальним під час конфліктів між молодими козаками – це рішення не оскаржували і виконували без зайвих слів.
ДРУЖИНА КОЗАКА
Для козака дружина була найціннішим скарбом, бо вона – це майбутнє козацького роду. Жінок козаки оберігали, дбали про їх безпеку. У родині існував чіткий розподіл на жіночі та чоловічі справи, і жоден з подружжя не пхав носа до справ іншого. Для чоловіка було ганьбою займатись жіночими справами. Удовам козаків громада допомагала спільно: і матеріально, і з тяжкою роботою, і з вихованням дітей.
Народження сина в козацькій родині – радість для батька… та горе для матері. З самого народження хлопчика готували до козацтва: муштра, загартовування. Часто першими словами хлоп’яти були не «мамо» чи «тату», а команди коневі «но» та наказ стріляти «пу». Хлопчику дарували «чоловічі» подарунки: рушниці, ножі, порох, луки та стріли. У нього не було часу на витівки та бешкетування – адже він майбутній козак, вояк.
ГІСТЬ У ДОМІ
Козаки вірили, що гість – це людина послана Богом. Найбільш бажаними гостями були подорожні з далеких місць та ті, що потребували даху над головою. Гостеві ніколи не відмовляли в прихистку. Його садовили на чолі столі, пропонували кращі наїдки та краще місце для відпочинку в домі. А ще у гостя три дні не питали хто він і звідки – це вважалось непристойним. Та й після трьох днів гостя ніхто не допитував не розпитував – слухали лише те, що він готовий був розповісти. Подібна гостинність давала змогу козакам не брати в дорогу ні харчів для себе, ні корм для коня – адже він був бажаним гостем і в кожному селі знайдеться хата, в якій його і нагодують, і дадуть прихисток.
Перейдіть за посиланням і ознайомтеся словником козацьких понять
https://tutkatamka.com.ua/cikavinki/kozaki-korotkij-slovnichok-osnovnix-ponyat/
Прислів'я про козаків.
То не козак, що не думає отаманом бути.
Січ мати, а Великий Луг батько.
Козацькому роду нема переводу.
Терпи, козаче, отаманом будеш.
Кінь та ніч козакові товариші.
