З ОСІННЮ ВІД А ДО Я
А Осінь знов розгулює в садку,
Бродить тихенько, шарудить у листі.
Вітер несе мелодію п'янку,
Голубить бузину в чорнім намисті.
Ґаздує Осінь... ходить навкруги...
Долу вільхи схилилися в зажурі,
Елегію співають береги.
Єднає павутиння дні похмурі.
Жадано стелить Осінь килими.
Замріялась горобина-царівна,
Ива нагнулась віттям до води
І листя клена палахтить чарівно.
Їжак в садочку придбав трофеї,
Йому смакують яблучка із дички.
Кольором міді сяють алеї,
Любо Осінь всім вдягає спіднички.
Мрячить дощем... плаче небо слізно...
Наслала Осінь тумани вдалині,
Обплела мереживом все ніжно.
Палахкотить калина, немов в вогні,
Розприскує навкруги жарини.
Співає Осінь свої гучні пісні,
Тріпочуть пелюсточки жоржини
У дні погідні та у дощі рясні.
Фарбує Осінь пензлем барвистим.
Хмаринки пливуть в небесну синю даль.
Цілунком сонце ніжить врочистим.
Чарами Осінь розганяє печаль.
Шалено з вітром мчиться, як коні.
Щедротно Осінь всім роздає дари.
Ь м'який знак стоїть на простогоні.
Юнацькі вогники світять нам згори.
Я люблю Осінь – кращої нема пори!
Оксана Козак
