А А я зустріла Осінь на причолку...
Б Була вона весела, осяйна!
В Вогнисті коси! Яблука в подолку,
Г Грушки медові, слива запашна!
Г' Г'аздиня! Працьовита, щедра, мила,
Д Достаток і добро у дім несе!
Е Едем земний дбайливо нам відкрила,
Є Єлеєм блага скрасила усе:
Ж Жоржини, верби, трави і калину...
З Злегка мого торкнулася чола...
И ''Иги...''- всміхнулась лагідно, дитинно
І І в казку вересневу повела!
Ї Її краса сіяла веселково,
Й Й раділи небо, сонце і зірки!..
К Калину нарядила празниково:
Л Листки - багрянцем, соком - ягідки!
М Мереживо злотисте згаптувала,
Н На землю настелила килимів!
О Обіймами берізку зустрічала,
П Причепурила коси золоті!
Р Розлила барви на ліси, долини,
С Стежки стернисті в поле провела.
Т Тривожним в небі кликом журавлиним
У У серце тихий смуток заплела...
Ф Флюїди щастя й...щему розсівала,
Х Харизматична, ладна, молода!
Ц Цілунки теплі радо роздавала!
Ч Чекали їх дерева і трава...
Ш Шептались тихо: ''Осінь - чарівниця...
Щ Щасливі дні, достаток принесла!''
Ю Юрбою дзвінко відзивались птиці,
Я Як сурми з неба: ''Господу хвала!''
Ь Ь - печать на ці слова!!!
Галина Мала 27.10.2021
*Причолок (причілок) - бокова стіна будинку, або даху.
*Ладна - гарна.
PS. Буква Ь у сучасному українському алфавіті стоїть перед буквою Ю. Однак у цьому вірші їй ''захотілось''😉, як у ті давні часи (до 1993 року), стати у кінець абетки і завершити цю осінню історію...😊
