«Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще.
Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительська діяльність народу».
Олександр Олесь
Кожний народ має свою мову. У ній відбито його звичаї, побут, його національний менталітет. Мова — це колективна пам'ять народу, у ній відображена його історія. Письменники та поети вдосконалюють рідну мову, створюють літературу, яка підвищує духовний рівень народу, його духовну могутність.
Над удосконаленням української мови працювало багато талановитих майстрів слова. Це й Котляревський, і Тарас Шевченко, і Леся Українка, і Олесь Гончар, а раніше — національні гомери-кобзарі, які складали думи та пісні про героїчне минуле України, про козацьку відвагу. їх твори навчають нас висловлювати свої думки та почуття, цінити красу рідного слова.
Наше покоління теж повинне плекати рідну мову, яка дісталась нам від наших предків. Її треба вивчати та розвивати. Це найкоштовніша спадщина українського народу, запорука його самостійності та життєздатності.
РІДНА МОВА
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.
У тій мові нам співали,
Нам казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали.
От тому плекайте, діти,
Рідну свою мову,
Вчіться складно говорити
Своїм рідним словом.
С. Воробкевич
