Юкава Хідекі, японський фізик, перший японець нагороджений Нобелівською премією (1949).
Народився 23 січня 1907 року в у родині професора університету, геолога Оґави Такудзі.
У 1938 році він здобув ступінь доктора наук в Осацькому університеті, головним чином за його передбачення існування мезонів і його теоретичні дослідження природи ядерної сили. Ці результати дослідження стали причиною того, що пізніше він отримав Нобелівську премію з фізики.
У 1939 році повернувся до Кіотського імператорського університету вже як відомий фізик-теоретик, завдяки чому фізичний факультет університету набув міжнародного визнання.
Незважаючи на початок Другої світової війни, Юкава продовжив свої наукові дослідження у сфері фізики елементарних частинок.
У 1942 році він зі співробітниками висунув припущення про існування двох типів мезонів, а в 1948-му його теорія експериментально підтвердилася. Мезони були штучно отримані американськими фізиками в лабораторії Каліфорнійського університету в Берклі.
Здобув Нобелівську премію з фізики 1949 року «за передбачення існування мезонів на основі теоретичної роботи з ядерних сил».
У 1949—1953 роках працював у США у Колумбійському університеті й займався дослідницькою роботою в Принстоні в Інституті фундаментальних досліджень.
Крім Нобелівської премії, нагороджений Імператорською премією Японської академії наук, другим молодшим чиновницьким рангом, золотою медаллю імені Ломоносова АН СРСР. Він також був іноземним членом багатьох наукових академій і товариств.
Помер 8 вересня 1981 року в Кіото.
