У попередньому дописі я писала про те, що майже половина вчителів не знає, у чому полягає специфіка НУШ та намагалася розібратися з причинами цього (тут). Сьогодні хотіла б поміркувати над вирішенням цієї проблеми. Адже погодьтеся, це проблема. Ще й яка! Половина педагогів не знають, куди їм прямувати і як навчати "по-новому".
Отож як учителям нарешті зрозуміти, що таке НУШ?
Давайте спочатку розгляну пропозиції міністрів та чиновників, а далі спробую накреслити певні шляхи, які, на мою думку, є найоптимальнішими у вирішенні цієї проблеми.
Знаєте, висловлювання на панельній дискусії «Упровадження НУШ у базовій школі: виклики та можливості» під час фестивалю "Вчителі майбутнього" можна розібрати на цитати і прокоментувати.
Отже, рекомендації від чиновників (подаю і пряму мову):
ЯКІСНЕ підвищення кваліфікації вчителів.
Лілія Гриневич (міністр освіти з 2016 до 2019 р.): «Те, що 45 відсотків не можуть пояснити суть реформи НУШ — це дуже тривожно. По-перше, це означає, що навчання від інституцій підвищення кваліфікації не завжди було якісне та суттєве. По друге, очевидно, що в наших школах імітується компетентнісне навчання» (Джерело).
Оксен Лісовий (міністр освіти з 2023 р.): Проблеми перевантаженості і відриву від практичної складової сфокусовані більшою мірою в базовій школі НУШ, яка певною мірою «провисла» через неготовність учителів (Джерело). За його словами, ці проблеми мали б вирішуватися в системі НУШ, але вчителі виявились неготовими до змін. «Якщо в молодшій школі ми якісно пройшли процес підготовки вчителів і вони обрали програми, які більш прогресивні і не мають такого навантаження, то в базовій школі (5−9 класи) навчання вчителів не відбулося так, як повинно було відбутися, тому вчителі часто обирали простіший, звичний для себе підхід, схожий на стару добру школу, на яку, власне, і нарікають батьки сьогодні», – пояснює міністр. На думку міністра, подолати невідповідність має якісне підвищення кваліфікації педагогів.
А до тепер навчання вчителів не було якісним? Лише зараз помітили проблему?
Апробація підручників та створення з міжнародними партнерами комплексної лінійки моделей підручників під реформу.
Лілія Гриневич (міністр освіти з 2016 до 2019 р.): Аби виправити ситуацію, окрім централізованого підвищення кваліфікації, освітня експертка радить апробовувати підручники та створити з міжнародними партнерами комплексну лінійку моделей підручників під реформу (Джерело).
Підтримує її в цьому генеральний директор директорату шкільної освіти Ігор Хворостяний. Він підтвердив, що в Міністерстві вже працюють над обов’язковою апробацією підручників (Джерело).
Перше і головне питання, яке зніме просто всі наступні: де підручники в закладах освіти? Усі школи отримали підручники, які собі замовили? Чи це ще наші міжнародні партнери не вирішили, як ми навчатимемо українських дітей? А ті підручники, що ми дивилися на довгих презентаціях та ретельно обирали для школи, а далі не отримали, вони не під реформу створені? Я зовсім заплуталася. Може, у коментарях це хтось пояснить?
Педагоги не повинні більше обирати програми навчання, які максимально схожі на старі.
Сергій Колебошин (заступник очільника Освітнього комітету Ради): Реформа середньої освіти "гальмує", адже педагоги здебільшого обирають програми навчання, які максимально схожі на старі. Тож НУШ треба реанімувати (Джерело: "Українське радіо"). "Вчителі здебільшого обирають програми, які максимально схожі на старі. Вони підлаштовуються. Тут немає нічого поганого. Бо поки вони дочекаються підручника, поки зрозуміють. Вони думають: "Я потихеньку буду переходити. Може, в наступному класі оберу". Але це не те, що хотілося тим, хто закладав ідеологію НУШ на старті" , – каже нардеп.
А хіба не всі програми були оновлені під реформу? Хіба педагоги могли обирати щось більш старе чи більш нове? Учителі створювали навчальні програми на основі модельних програм, які є новими та "реформованими". Хіба не так?
Це всі рекомендації від чиновників, які я знайшла в інтернеті. Усюди ставлю покликання. Здається, що у всьому як завжди винні вчителі, і там вони не були готові, і тут вони не довчилися, і програми не ті вибирають...Знаєте, я намагалася якось прокоментувати кожну тезу, але не всюди вдавалося, тому прошу ділитися думками під дописом, як це розумієте ви.
А тепер давайте я спробую окреслити шляхи вирішення "нушівської" проблеми без найменших жертв.
5 КРОКІВ ДО ЩАСЛИВОГО "НУШІВСЬКОГО" МАЙБУТНЬОГО
1.Професійний розвиток і навчання:
Без навчання ніяк. Сама навчаюсь щодня чомусь новому. Але це має бути інакше організовано. А не знову виділені великі кошти на навчання особливостям НУШ, знову вчителі пройдуть курси, на які їх змусили зареєструватися, бо вони безкоштовні і «обовʼязкові», знову буде нульовий ефект. Бо якось ми до тієї свободи вчителя у виборі освітніх програм, форм навчання та суб'єктів освітньої діяльності йдемо дуже повільно. У цьому питанні я постійно зіштовхуюся з певними подвійними стандартами. Якщо педагог вільний у виборі курсів, у побудові власної освітньої траєкторії, то як можна змусити його проходити курси, якщо в нього заплановані інші, якщо він зараз до цього не готовий, не прагне, не хоче? Адже закон захищає його в цьому плані. Проблема, на мою думку, в примусі, в неповазі до вільного часу педагога та в поганій організації курсової підготовки.
Як це бачу я? Це має бути
організація регулярних цікавих та актуальних тренінгів чи семінарів для охочих учителів;
упровадження онлайн-курсів і вебінарів для зручного доступу до навчальних матеріалів;
запрошення експертів з НУШ для проведення майстер-класів і консультацій у заклади освіти (це порада для адміністрацій);
розробка і розповсюдження детальних посібників і методичних рекомендацій. Тут дуже хочу порадити один, який нещодавно придбала (щира рекомендація, не реклама), - "Звичайні форми роботи — новий підхід: розвиваємо ключові компетентності" (автори: М. Коновалова, К. Дмитренко, О. Семиволос, С. Бекетова). Дякую авторам посібника, дякую всім, хто публікує матеріали на Всеосвіті, ви неймовірні! Завдяки цьому ми також навчаємося та розвиваємося.
2.Підтримка вчителів на місцях:
Як згадаю часи, коли прийшла в школу, то страшно й сумно. Я була як те сліпе кошеня, яка після університету, після складної науки не знала, куди рухатися, за що хапатися і найголовніше - як вчити тих дітей. Максимально намагаюся зараз підтримати молодих учителів. Тому і блог цей почала вести, бо для мене це і підтримка тих, хто цього потребує, і власна підтримка самої себе, віра в те, що мене хтось почує.
Як це бачу я? Це має бути
упровадження системи наставництва, де більш досвідчені вчителі або методисти допомагають "новачкам";
організація груп взаємопідтримки вчителів для обміну досвідом та ідеями (це не про ненависні відкриті уроки);
мотивування шкільної адміністрації активно підтримувати впровадження НУШ, проведення регулярних нарад і обговорень щодо поточних проблем і досягнень у впровадженні НУШ, розʼяснення специфіки реформи (не залякування, не завуальоване мовлення, а показ тих невеликих відмінностей зі "старою" школою, на які слід учителям звертати все ж таки увагу).
3.Інформаційна підтримка:
Щороку, у серпні, я відчуваю оцей брак інформації щодо організації освітнього процесу. І знаєте, так воно і є, бо методичні рекомендації не можуть видаватися у квітні чи травні, наприкінці року, коли вже кожен пішов, яким шляхом бачив, і вони не можуть бути на роки. Чому є час писати про проблеми НУШ, розводити демагогію, але нема часу створити чіткі рекомендації для педагогів на початку навчального року?
Як це бачу я? Це має бути
регулярне оновлення інформації на офіційних вебсайтах та платформах;
створення та підтримка форумів і спільнот для вчителів, де вони можуть ставити запитання і головне - отримувати відповіді.
4.Оцінка та моніторинг:
Розумію, що більшість учителів сприймають ці слова скоріше негативно, ніж позитивно. Адже раніше моніторинги та оцінювання їхньої роботи здійснювалися не для того, щоб допомогти. Але я також розумію і те, що для якісних змін в освіті потрібно якимось чином моніторити поточний стан речей, щоб можна було оцінити ситуацію та визначити подальші кроки. У цьому питанні однозначно має змінитися підхід, а також аналіз результатів моніторингу. Не потрібно це демонструвати на нарадах чи педрадах з метою критики та приниження вчителів. Результати моніторингу має проаналізувати адміністрація закладу, знайти шляхи подальшого руху та донести це до колективу. Отже, моніторинг є необхідністю, якщо ми хочемо досягти якихось змін.
Як це бачу я? Це має бути
проведення регулярного моніторингу знань і навичок вчителів щодо НУШ.
упровадження оновленої системи зворотного зв'язку для оцінки ефективності навчальних заходів і внесення коректив.
5.Підручники
Не можна реформувати освіту без нових підручників! Думаю, тут і говорити нема про що.
Як це бачу я? Це має бути
видання підручників та повне забезпечення ними закладів освіти;
підручники повинні розробляти українські освітяни, учителі-практики, орієнтуючися на українських дітей, а не міжнародні партнери.
Такі заходи, на мою думку, допоможуть вирішити назрілу "нушівську" проблему. Питання НУШ стоїть у суспільстві зараз дуже гостро. Знаєте чому? Бо ніхто не хоче взяти на себе за це відповідальність. Можливо, реформа передбачала щось зовсім інше і щось мегапозитивне для наших дітей, але це не вдалося з багатьох причин, які не залежали від бажання вчителів. Інколи здається, що освіта в нинішні часи тримається виключно на ентузіазмі педагогів. Тих, хто знаходить у собі сили та ресурси навчати в нинішніх умовах українських дітей. Дуже вірю в позитивні зрушення, вірю в перемогу. І дуже хочу завершити словами В. Зеленського: "Життя переможе смерть, а світло переможе темряву!" Терпіння всім!
