Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі — Порядок № 100).
Пунктом 1 Порядку № 100 зокрема установлено, що цей Порядок застосовується у випадках надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством.
Абзацом першим пункту 2 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток проводиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Цей період вважається розрахунковим.
Абзацом шостим пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
У листі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 08.02.2021 № 4708-06/7891-09 «Щодо врахування періоду простою при обчисленні середньої зарплати для визначення відпускних» також зазначається, що час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. До цього часу належить, зокрема, час простою не з вини працівника.
Розрахунок середньої зарплати для оплати часу щорічної відпустки
Згідно з пунктом 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім одноразових та інших виплат, передбачених у пункті 4 цього Порядку.
Тому при розрахунку середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки працівника, який перебував у простої впродовж всього розрахункового періоду з частковою оплатою, а саме в розмірі 2/3 посадового окладу, ця оплата виключається з розрахункового періоду.
Але абзацом сьомим пункту 2 Порядку № 100 установлено, що якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього — п’ятого пункту 4 цього Порядку.
Згідно з абзацом третім пункту 4 Порядку № 100, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Згідно з абзацом четвертим пункту 4 Порядку № 100, якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку.
Згідно з абзацом п’ятим пункту 4 Порядку № 100, якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
Тож для визначення розміру середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки працівника, який перебував у простої впродовж всього розрахункового періоду з частковою оплатою, а саме в розмірі 2/3 посадового окладу, враховується сума заробітної плати, визначена шляхом множення розміру посадового окладу працівника на 12 місяців.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
При цьому слід зазначити, що Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ зокрема установлено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 73 КЗпП, якою встановлено святкові й неробочі дні. Тому на час воєнного стану із розрахунку середньої зарплати не виключаються святкові та неробочі дні.
Нарахування доплати до мінзарплати
Щодо доплати за час відпустки до мінімальної заробітної плати, то згідно з частиною першою статті 3-1 Закону «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
Частиною п’ятою статті 3-1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.
Відповідно до роз’яснення Мінсоцполітики від 25.05.2017 № 1545/0/101-17/28 «Щодо нарахування доплати до мінімальної заробітної плати та її врахування при розрахунку виплат працівникам» у випадку, коли працівник не виконав норму праці, зокрема він перебував у простої, оплата праці проводиться пропорційно виконаній нормі праці.
Сума середнього заробітку, яка зберігається за працівниками за час відпусток, не є заробітною платою працівника, яку роботодавець виплачує йому за виконану роботу, а є виплатою, яка розраховується згідно з Порядком № 100.
Оплата простою
Стосовно можливостей оплати простою, то згідно зі статтею 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Пунктом 1 постанови КМУ від 07.03.2022 № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» надано право керівникам установ, що фінансуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але також не нижче від двох третин встановленого працівникові посадового окладу.
Водночас пунктом 8.3.3 Галузевої угоди між МОН та Профспілками працівників освіти і науки України на 2021—2025 роки цю норму конкретизовано, а саме передбачено здійснення оплати простою працівникам, включаючи непедагогічних, не з їх вини, в розмірі середньої заробітної плати, але не менше посадового окладу.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення галузевої угоди діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Відповідно до статті 18 КЗпП положення колективного договору є обов’язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників.
Про необхідність оплати простою відповідно до пункту 8.3.3 Галузевої угоди йдеться також у низці листів МОН, зокрема від 25.04.2022 № 1/4444-22.
Мінекономіки у роз’ясненні від 23.03.2022 також зазначає, що оплата простою здійснюється з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). На умовах, передбачених у колективному договорі, оплата за час простою може здійснюватися в більшому розмірі.
Щодо норми статті 11 Закону № 2136-IX, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця, то очевидно, що ця норма не є обов’язком сторін соціального діалогу, а лише ініціативним правом. За коментарем Мінекономіки до цієї статті, з метою забезпечення захисту трудових прав працівників, роботодавцю доцільно перед прийняттям такого рішення провести відповідні консультації зі стороною працівників та поінформувати її про прийняте рішення.
Слід зазначити, що абзацом четвертим пункту 3 Порядку № 100 установлено, що при обчисленні середньої заробітної плати для оплати відпусток включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток, зокрема за час вимушеного прогулу.
Тож враховуючи цю норму, при розрахунку середньої заробітної плати для визначення суми «відпускних» має враховуватись сума збереженої на час простою середньої заробітної плати.
Отже, якщо час простою в розрахунковому періоді оплачувався в розмірі 2/3 посадового окладу, то оплата відпустки здійснюється виходячи з розміру посадового окладу (ставки заробітної плати), але не нижче розміру мінімальної заробітної плати. Якщо ж час простою оплачувався за середнім заробітком, то цей середній заробіток враховується для обчислення середньої зарплати для оплати часу щорічної відпустки.
