Здавна люди намагалися зобразити простір навколо себе. Найдавніша у світі карта, видряпана на бивні мамонта, налічує понад 25 тис. років.
Найперші карти були схематичними зображеннями помітних елементів ландшафту — гір, пагорбів, поселень. Однак за такими картами не можна визначити точну відстань між зображеними об’єктами, наприклад, між горою та містом.
Перші карти, схожі на ті, які нам відомі зараз, з’явилися у ІІІ ст. до н. е. Їх створив «батько картографії» Ератосфен. Він також зумів із мінімальними похибками обчислити коло Землі. У своїй праці «Географія» Ератосфен
уперше використав терміни та поняття, якими вчені користуються і зараз.
Сучасна реконструкція карти відомого давнім грекам світу, створена на основі праць Ератосфена. Давньогрецькі географічні назви відрізнялися від сучасних: Дунай мав назву Істр, Дніпро — Борисфен, а Дон — Танаїс - виглядає так -
Значний вплив на розвиток картографії мав уже згадуваний вчений Клавдій Птолемей. Його найвідомішою працею був «Посібник із географії», який містив точні вказівки щодо розташування сотень міст і річок усього відомого давнім грекам світу.
Карта, створена німецьким картографом Йоганном Шнітцером у 1482 р. на основі праць Птолемея - виглядає так -
У XV—XVI ст. європейці відкрили нові для себе континенти — Північну та Південну Америку, а також Атлантичний і Тихий океани. У XVIІ ст. європейські мандрівники вперше прибули до берегів Австралії. Усі нові землі були відображені на картах, що значно розширило світобачення людей.
У XV ст. європейці активно шукали новий шлях до Індії. Вони вважали, що ця країна багата на рідкісні й цінні на той час у Європі прянощі. Індія розташована на схід від Європи, але європейські мандрівники пливли на захід, сподіваючись, що обігнувши Землю, вони зможуть досягти східних берегів Індії. Під час однієї з таких подорожей мандрівник Христофор Колумб відкрив невідомий до цього часу європейцям контанент — Америку.
Картографія розвивалася і в наступні століття, карти ставали різноманітнішими і досконалішими. У ХХ ст. з появою літаків, а згодом і космічних супутників з’явилася можливість робити знімки з повітря і отримувати ще більш точні дані про поверхню нашої планети. Розвиток комп’ютерної техніки наприкінці минулого століття дав змогу швидко обробляти великий обсяг інформації та створювати детальні карти.
