Я згадала, що я живу

Я згадала, що я живу

Я згадала, що я живу,

Відчуття ще війна не вбила.

Не зламала пониклі крила,

Хоч спалила метал й траву.

Ось відчула, весна іде:

Не такий вже гнітючий вечір,

Радо пташка мала щебече,

І не видно зими ніде:

Ні на річці, ні на полях,

Клапті снігу кругом розтали.

Хоч зима і була зухвала,

Ген проліг її тихий шлях!

Посвітліла відтак сосна,

Гріють погляд гілки вербові.

Скільки радості, і любові,

І надії несе весна!

А повітря – мов еліксир,

Раз вдихнеш – й стане якось п’янко,

Коли вийдеш на ґанок ранком…

В мріях – лиш Перемога й мир!

Люба весно, добро неси!

Не дозволь Україні впасти!

Нам бракує у долі щастя,

Хоч є досить в душі краси…

Наталя Соловйова

https://www.freepik.com/free-photo/stylish-woman-spending-time-spring-park_8897717.htm