Збирання мокротиння для лабораторного дослідження
Оснащення:
1) суха скляна банка;
2) стерильна чашка Петрі;
3) розчин фурациліну (1:5000).
Діагностичне значення методів лабораторного дослідження мокротиння. Найбільш інформативним діагностичним методом є дослідження правильно зібраного мокротиння. У разі недостатньої підготовки хворого, неправильного зберігання мокротиння перед дослідженням у ньому можуть бути залишки їжі. Ті ж елементи, які потребують вивчення, при неправильному зберіганні матеріалу руйнуються.
Послідовність дій під час виконання процедур
Збирання мокротиння для загального клінічного аналізу
1. Запропонуйте хворому зібрати мокротиння для загального клінічного аналізу вранці натще.
2. Поясніть хворому, щоб він перед збиранням мокротиння ретельно почистив зуби, прополоскав рот водою, а потім розчином фурациліну (1:5000) або блідо-рожевим розчином калію перманганату.
3. Після відкашлювання (а не відхаркування) хворий повинен зібрати 3 — 5 мл свіжого мокротиння в скляний сухий посуд. Заздалегідь до скляної баночки прикріпіть етикетку-направлення.
4. Мокротиння потрібно направити до лабораторії протягом 2 год з моменту збирання, оскільки тривале його зберігання призведе до розмноження мікробної флори та руйнування клітинних елементів.
Запам´ятайте! Зібраний матеріал для кожного виду дослідження відправляйте до лабораторії в спеціально призначених ящиках або в стерилізаційній коробці, які після використання продезінфікуйте дворазовим протиранням 3 % розчином хлораміну.
Збирання мокротиння для бактеріологічного дослідження та виявлення чутливості до антибіотиків.
Доцільніше зробити це перед початком антибіотикотерапії.
1. Запропонуйте хворому вранці натще почистити зуби, прополоскати ротову порожнину блідо-рожевим розчином калію перманганату або 2 % розчином натрію гідрокарбонату. Потім відкашляти і сплюнути мокротиння в стерильну чашку Петрі або стерильну склянку.
2. Поясніть хворому, що під час збирання мокротиння він не повинен торкатись країв стерильного посуду руками й губами, а після спльовування посуд слід негайно закрити стерильною кришкою.
3. Якщо хворий не може зібрати мокротиння для дослідження через його відсутність, тоді за призначенням лікаря дайте йому відхаркувальні чи муколітичні речовини (калію йодид).
4. В окремих випадках, якщо у хворого відсутнє мокротиння, запропонуйте йому відкрити широко рот, за допомогою стерильного гортанного шприца влийте 2 — 3 мл стерильного 0,9 % розчину натрію хлориду. Розчин частково потрапляє в дихальні шляхи, хворий відкашлює його і спльовує в стерильний посуд. Це слід робити за призначенням лікаря.
Збирання мокротиння для виявлення мікобактерій туберкульозу
1. Поясніть хворому, що він повинен збирати мокротиння протягом доби в спеціально виділену чисту суху плювальницю. Зберігати мокротиння треба в прохолодному місці.
2. Якщо виділяється мало мокротиння, тоді необхідно збирати його протягом З днів.
Запам´ятайте! Заздалегідь до призначеного для аналізу посуду треба приклеїти етикетку, в якій зазначити назву лабораторії, мету аналізу, прізвище та ініціали хворого, відділення, палату, клінічний діагноз, прізвище лікаря, поставити дату та підпис медичної сестри.
Загальноклінічне дослідження харкотиння включає: визначення зміни його кількості, фізичних властивостей, мікроскопічного і бактеріоскопічного дослідження.
Дослідження фізичних властивостей. (Макроскопічне дослідження)
1. Кількість. Діагностичне значення має як одноразова кількість харкотиння, так і виділене за добу. Кількість харкотиння залежить від характеру патологічного процесу в бронхах і легенях.
Мізерне відділення харкотиння (одноразове до 2-5 мл), або добове до півстакана пов'язані з посиленням секреції слизової оболонки органів дихання (бронхіт, бронхіальна астма, осередкова пневмонія). Велика кількість харкотиння (одноразове до 200 мл) або добове ( до 1,5л) спостерігається при розплавленні тканини легені ( абсцес легені, бронхоектази, туберкульоз, рак легені ).
2. Характер. Харкотиння неоднорідне. В його склад входить слиз, гній, кров, серозна рідина, фібрин. Воно буває: слизисте, слизисто-гнійне, слизисто-гнійно-кров'яне, серозне, серозно-гнійне, кров'яно-слизисте та ін.. При описі прийнято переважаючий субстрат ставити на друге місце.
3. Ділення на шари спостерігається у разі виділення харкотиння при спорожненні великих порожнин в легені. Нижній шар (щільний) складається з гною, детриту; а верхній шар – рідкий. На поверхні його часто є третій шар – пінистий.
4. Кольор залежить від характеру харкотиння, або від кольору частинок з повітря. Сіруватий, жовтий або зеленуватий говорить про наявність гною. Іржавий, червоний, коричневий –про домішки крові і продуктів її розпаду. Сірий і чорний кольор додає харкотинню вугілля і пил; а білий – борошняний пил.
5.Консистенция залежить від складу харкотиння. За наявності слизу – в'язке, великої кількості фібрину – клейке, серозної рідини – рідке.
6. Запах. В більшості випадків харкотиння не має запаху. При розпаді тканини легені набуває смердючий або гнильний запах (абсцес, гангрена, розпад злоякісних пухлин, бронхоектазів)
Мікроскопічне дослідження Складається з вивчення нативних і пофарбованих препаратів . Для цього відбирають із харкотиння всі частинки, що виділяються формою, забарвленням, густиною і поміщюють на наочне скло, накривають покривним. Потім дивляться під мікроскопом при великому і малому збільшенні.При мікроскопуванні можна знайти наступні елементи:
Лейкоцити – завжди присутні в харкотиння в більшій або меншій кількості залежно від її характеру. Чим більше гною в харкотинні, тим більше лейкоцитів.
-
Еозинофіли - розподіляються в препараті нерівномірно, частіше у вигляді великих скупчень в окремих ділянках. Зустрічаються при бронхіальній астмі і інших алергічних станах; за наявності гельмінтів, ехінококів, новоутворень.
-
Еритроцити – поодинокі можуть бути в будь-якому харкотинні. У великій кількості виявляються при кровохарканні.
-
Клітини плоского епітелію – потрапляють в харкотиння з порожнини рота, носоглотки. Діагностичної цінності не мають.
-
Клітини циліндричного миготливого епітелію – вистилають слизову оболонку трахеї і бронхів. У великій кількості виявляються при запальних процесах дихальних шляхів.
-
Альвеолярні макрофаги – великі клітини гістіоцитарної системи. Частіше за все виявляються в слизистому харкотинні з невеликим вмістом гною (пневмонії, бронхіти, туберкульоз). Особливу групу складають сидерофаги - альвеолярні макрофаги, що містять гемосидерин (продукт розпаду гемоглобіну еритроцитів). Стара назва їх – "клітини серцевих вад", зустрічаються при застійних явищах в легені, інфаркті легені.
-
Після підфарбовування препаратів фуксином або Берлінською блакиттю при мікроскопії можна побачити:
-
1.Эластичні волокна – свідчать про деструкцію легеневої тканини ( абсцес, туберкульоз, гангрена, пухлина). Як правило розташовуються на фоні лейкоцитів і детриту.
-
2.Спіралі Куршмана – ущільнені, закручені в спіраль слизові утворення. Утворюються за наявності спазму або удавлення бронхів, що містять в'язкий слизистий секрет(бронхіальна астма).
-
3.Кристали Шарко-Лейдена – продукти розпаду еозинофілів ромбоподібної форми.
-
4. Кристали холестерину – утворюються при розпаді жиру в результаті застою харкотиння в порожнинах.
-
5. Пробки Дитріха – дрібні зернятка з неприємним запахом; які містяться в гнійному харкотинні, що застоялося в порожнинах( абсцес легені, бронхоектази).
-
6. Друзи актиноміцетів – сплетення тонкого міцелію з колбоподібним розширенням на кінцях.
-
7. Атипові клітини злоякісних пухлин.
Цитологічне дослідження мокротиння
Цитологічне дослідження харкотиння - аналіз секрету, що виділяється з дихальної системи (харкотиння), необхідний для оцінки патологічних процесів, що проходять в легенях, бронхах і трахеї при захворюваннях, що супроводжуються кашлем і відкашлюванням.
Залози, що знаходяться в трахеї і великих бронхах, постійно виробляють трахеобронхіальний секрет (близько ста мілілітрів на добу), який містить комплекс речовин: імуноглобуліни, глікпротеіни, клітини (лімфоцити, макрофаги, епітеліальні), білки з бактерицидними властивостями і інші речовини. Цей слиз затримує дрібні частинки у вдихуваному повітрі і має антибактеріальний ефект, здійснюючи захист і очищення бронхів.
Трахеобронхіальний секрет при виділенні проковтується людиною, тому у здорових людей харкотиння не відкашлюється. Але якщо виникають захворювання, що вражають трахею, бронхи або легені, секреція (виділення) слизу наростає, і він починає відкашлюватись у вигляді мокротиння. Також харкотиння присутнє у курців, які не мають проявів хвороб легенів або дихальних шляхів.
Цитологічне дослідження мокротиння застосовується для діагностики раку легенів (клітини, характерні для пухлин, виявляються у 85% пацієнтів, які страждають від центрального раку легень), доброякісних новоутворень і туберкульозу (виявляється мікобактерія, що провокує хворобу).
Цитологія мокроти рідко проводиться як самостійне дослідження - зазвичай вона поєднується з інструментальними (бронхоскопія) і лабораторними (гістологічне дослідження) методами діагностики.
Покази до призначення
Цитологічне дослідження мокротиння може призначатися пульмонологом, онкологом або фтизіатром, якщо присутні наступні покази:
- постійний кашель (сухий або з відкашлюванням харкотиння);
- необхідність диференціальної діагностики хвороб дихальної системи;
- пневмонія;
- туберкульоз;
- травми легень;
- астматичний бронхіт (гострий, хронічний, гнійний);
- гангрена легень;
- бронхоектатична хвороба;
- підозра на доброякісне або злоякісне новоутворення легень.
Значення результатів
Нормою є негативний аналіз, при якому в мокроті не виявляються атипові клітини, характерні для онкологічних захворювань. Присутність цих клітин вимагає проведення додаткової діагностики. Відсутність атипових клітин не дозволяє зі 100% ймовірністю виключити розвиток раку легені.
Підготовка до дослідження
Мокрота збирається в ранковий час в спеціальний стерильний контейнер. Попередньо слід почистити зуби і прополоскати рот і горло. Важливо зібрати саме секрет, а не слину з ротової порожнини. У разі слабкого утворення мокротиння може бути призначено прийом відхаркувальних препаратів.
