Найкраща у світі робота, яку ви дуже любите, може призвести до вигорання. Чим наполегливіше ви працюєте і чим більш мотивовані на успіх, тим швидше доведете себе до зриву. Створюючи для дітей умови емоційного комфорту, турбуючись про їх здоров’я, розвиток та безпеку, педагоги буквально «згорають» на роботі, частіше за все забуваючи про свої емоції, які «тліють» і з часом перетворюються у «полум’я».
Емоційне вигорання – це синдром постійної втоми, емоційного виснаження, який посилюється з часом.
У вас стан емоційного вигорання, якщо:
• є відчуття постійної перевтоми,
• підвищений головний біль,
• безсоння,
• загальне погіршення стану здоров’я,
• роздратованість,
• небажання виконувати свої обов’язки,
• виникають фатальні думки, на кшталт «Навіщо я це роблю?»
Людина починає «горіти» з кількох причин:
*Велике бажання врятувати світ (бажання допомогти всім і кожному).
*Недбале ставлення до особистих потреб (неповноцінне харчування та відсутність режиму).
*Ліміт спілкування та уваги. В кожної людини існує так званий ліміт спілкування та уваги – певна кількість людей, яким можна приділити якісну увагу. Якщо кількість цих людей перевищує цей ліміт, то неминуче наступає виснаження, а з часом і вигорання.
*Відсутність повноцінного результату. Кожна людина прагне до максимального професіоналізму в тій чи іншій роботі, але бувають моменти, коли виконана праця не приносить повноцінного результату через ті чи інші причини. Саме ці відчуття і сприяють виникненню емоційного вигорання в подальшому.
*Індивідуальні можливості людини. Вигорання виникає в результаті багатьох факторів, але основним є індивідуальний фактор, який визначає психологічну та нервову стійкість. Чим стійкіша та витриваліша людина, тим менша ймовірність вигорання.
*Криза самооцінки та відсутність професійної мотивації. Дана причина виникає в результаті відсутності віддачі зі сторони співробітника або колеги по роботі. Якщо потрачені зусилля сприймаються як належне, якщо вони не супроводжуються увагою, позитивним коментарем або мотивацією, то, з часом, у людини виникає кризи самооцінки.
Як впоратися з емоційним вигоранням:
I. Дбати про збереження балансу між роботою та особистим життям
II. Робити перерви на відпочинок під час робочого дня
III. Виділяти час на заняття, не пов’язані з роботою
IV. Обговорити з роботодавцями можливу зміну графіку, навантаження або принаймні різноманіття задач
V. За потреби звернутися до психолога чи психотерапевта
VI. Достатньо спати та відпочивати
VII. Регулярно займатися спортом.
Як попередити емоційне вигорання:
1
Робіть «тайм-аути». Дуже важливо відпочивати від роботи та інших навантажень.
2
Вчіться керувати своїми емоціями. Якщо багато негативу, шукайте свій спосіб «випустити» його (спорт, фізична праця, прогулянки, музика, самомасаж, підтримка близьких).
3
Відмовтеся від думки, що у вас щось не вийде. Якщо ви думаєте так, то ви самі переконаєте в цьому інших.
4
Будьте уважні до себе: це допоможе вам своєчасно помітити перші симптоми втоми.
5
Адекватно оцінюйте свої можливості. Не беріть на себе надто багато.
6
Припиніть шукати в роботі щастя або порятунку, якщо негаразди в особистому житті. Вона — не притулок, а діяльність, яка є доброю сама по собі.
7
Припиніть жити життям інших. Живіть, будь ласка, своїм власним життям. Не замість людей, а разом з ними.
8
Знаходьте час для себе. Ви маєте право не тільки на робоче, а й на приватне життя. Спілкуйтеся з друзями та рідними.
9
Висипайтеся. Повноцінний сон не менше 8 годин на добу захищає психіку від перевтоми. Для того щоб добре і міцно спати, випийте на ніч теплого молока з медом або прогуляйтеся.
10
Опануйте якусь техніку глибокого дихання.
11
Навчіться розслабляти тіло за власним бажанням.
12
Звертайтеся за допомогою та підтримкою. Якщо ви відчули, що починаєте емоційно «перегорати», зупиніться! Час визнати, що треба відпочити. 