Виділення (екскреція) – процес виділення з організму непотрібних продуктів обміну речовин та надлишку солей і води. Унаслідок обміну речовин та енергії в організмі з’являються зайві для нього сполуки у вигляді кінцевих продуктів розщеплення поживних речовин (вуглекислий газ, вода, сечовина, сечова кислота, амоніак), надлишкові сполуки (солі, вода), чужорідні сполуки (солі важких металів, барвники), отруйні сполуки (амоніак, ацетон, гідрогену пероксид тощо).
У виділенні непотрібних сполук у людини беруть участь легені (вуглекислий газ, вода у вигляді пари, ацетон), шкіра (вода, солі, сечовина, сечова кислота, амоніак, молочна кислота), травна система (неперетравлені рештки, солі важких металів, холестерол, жовчні пігменти), сечовидільна система (сечовина, надлишок солей, сечова кислота, вода тощо).
Виділення відбувається внаслідок різних фізичних та хімічних процесів. Ці процеси включають в себе розчинення продуктів обміну й видалення з сечею, слиною, потом; перетворення продуктів обміну в нерозчинні й видалення через травну систему; видалення продуктів обміну в газоподібному стані через легені.
В результаті сукупності процесів, що забезпечують виділення відбувається реалізація низки важливих для організму функцій:
- видалення кінцевих продуктів обміну речовин для збереження рівноваги оборотних біохімічних реакцій;
- знешкодження отруйних продуктів обміну речовин для запобігання загибелі клітин;
- регуляція складу речовин в організмі для підтримання гомеостазу.
Сечовидільна система – сукупність органів, що забезпечують утворення та видалення з організму сечі. Більша частина кінцевих продуктів обміну виділяється саме через сечовидільну систему, до складу якої входять нирки, сечоводи, сечовий міхур, сечівник.
Нирки – парні органи, що прилягають заочеревинно до задньої стінки черевної порожнини по обидва боки від хребта. У дорослої людини маса однієї нирки становить близько 120 г. Основні функції нирок людини:
- видільна (видалення сечовини, надлишку води, солей, токсичних й чужорідних сполук);
- гомеостатична (підтримання оптимального для клітин вмісту солей, йонів, води у внутрішньому середовищі);
- регуляторна (утворення речовин, що регулюють артеріальний тиск, кровотворення, обмін солей).
Ззовні нирки вкриті сполучнотканинною капсулою з прошарком жирової тканини, що захищає їх від механічних впливів та температурних перепадів, утримує в певному положенні. На увігнутому краю нирки розташовані ниркові ворота, якими проходять сечовід, кровоносні й лімфатичні судини, нерви. Завдяки нирковим артеріям й нирковим венам нирки людини забезпечуються кров’ю (1,5 л/хв.). Враховуючи відносно невелику масу нирки, можна стверджувати, що нирки отримують крові у 4-5 разів більше, ніж серце та мозок. Проте, більша частина цієї крові використовується для виконання їхньої основної функції – видалення з крові рідких продуктів обміну.
Основною структурною і функціональною одиницею нирок людини є нефрон. Їх у кожній нирці майже по мільйону, і всі вони разом утворюють потужний апарат сечоутворення. Капсули нефронів формують у нирках зовнішню кіркову речовину, а їхні звивисті канальці та сечозбірні трубки утворюють ниркові піраміди в складі внутрішньої мозкової речовини. Вершини ниркових пірамід відкриваються у ниркові чашки, які переходять у ниркову миску. Всі ці утвори нирок забезпечують швидке збирання сечі та її потрапляння до сечоводу.
Основна функція нефронів – сечоутворення – здійснюється за допомогою фільтрації та реабсорбції.
У кожному нефроні розрізняють ниркове тільце (тільце Мальпігі), що складається з клубочка, капсули клубочка (капсула Боумена-Шумлянського) і канальцевого апарату. До нефронів від ниркової артерії відгалужуються дрібні судини, що приносять кров. Їх називають приносними клубочковими артеріолами. У капсулі клубочка вони розгалужуються на сітку капілярів (клубочок), в яких кров фільтрується. Фільтрація виникає внаслідок того, що виносна клубочкова артеріола, яка виносить кров від клубочка, має менший діаметр, аніж приносна. Завдяки цьому виникає тиск.
Відфільтрована плазма надходить у порожнину капсули клубочка й рухається далі проксимальним звивистим канальцем, стінки якого утворені епітеліальними клітинами з великою кількістю мікроворсинок. Це пристосування для активного всмоктування з відфільтрованої плазми корисних речовин та їх поверненню у кров. Такий процес називають реабсорбцією. На цей процес затрачається близько 80 % кисню, що потрапляє до нирок. Далі проксимальний звивистий каналець спрямовує рідину до петлі нефорна, що переходить у дистальний звивистий каналець. Сеча концентрується і надходить у сечозбірну трубку.
Сечовід – парний орган у вигляді трубки, що забезпечує відведення сечі з нирок у сечовий міхур. Це непарний орган, що є резервуаром для нагромадження сечі. Місткість його становить 0,5-1,0 л. На межі із сечівником є коловий м’яз-затискач (сфінктер), що запобігає мимовільному сечовиділенню.
Сечівник – непарний трубчастий орган, по якому сеча від сечового міхура виділяється назовні. Відкривається невеликим отвором у ділянці статевих органів.
