А треба жити. Всім нам треба жити.
Життя іде... ні грама не стоїть...
І кожним подихом щоранку дорожити
І дякувати Богу за цю мить
І бачити, яким буває небо,
Які бувають гарні вечори
І що шепочуть над водою верби
І що підспівують їм юні явори.
Бо треба жити. Всім нам треба жити.
Серед новин... і вічної зими...
І як важливо душу не згубити
У цих тенетах вражої пітьми.
А треба жити... Хоч ламають крила,
Хоч часом все буває шкереберть...
Бо часто так, чекаючи на диво
Нас у буденності з'їдає круговерть
Бо треба жити, любі, треба жити
Радіти літній спеці і дощам
Кохати, вірити і Господа молити,
Щоб силу дарував у штормі нам.
Бо треба жити... Якось треба жити...
Із першим проліском вдихати аромат…
Аліна Войтенко