07 грудня в Україні відзначається Всесвітній день української хустки. Це свято з’явилося зовсім нещодавно у 2019 році з ініціативи групи громадських діячів, акторів та успішних жінок України.
День української хустки започаткований з метою об’єднання жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій, адже з давніх-давен в українських сім’ях оберегом, символом любові й злагоди, слугувала саме хустка.
У цьому році і у нашій школі започаткували флешмоб #Красавхустиніукраїнськійспоконвічна (фото/відео з хусткою) щоб вкотре довести всім, що українські жінки найкрасивіші у світі!!!
Мода на хустку у нас не зникає ,
Її кожна жінка на себе вдягає .
В сучасному стилі і гарно й звабливо
Завжди неповторно і дуже красиво .
Хтось носить хустину у будні , хтось в свято ,
Хтось скромну , просту . Ну , а хтось і багату .
Хустина для жінки завжди актуальна ,
А жінка в ній мила , приваблива , гарна .
І магію вічності хустка тримає ,
І , як оберіг , від біди захищає .
Садок в ній чарівний і листя , і квіти ,
І жінка в хустині прекрасна , як літо .
І знайте дівчата , в хустині - жіночість ,
Чаруйте коханих , хай бачать їх очі ,
Що ви їхні панни , таких більш немає ,
Як в нас, в Україні , чарівних і гарних .
Одягнеш хустину і ти - справжня жінка ,
Бо ти з України і ти - українка .
А наша хустина - жіноча прикраса
Із роду до роду , не втрачена часом .
Це витвір людини , це символ народу ,
І хустка жіноча не вийде із моди .
З чим можем зрівняти квітчасту хустину ?
Хіба є щось краще її на на заміну ?
У ній і традиції , в ній і культура ,
Хустки є для свята і є для зажури ,
Хустина , як пісня , легка і крилата ,
Як мамина ласка , як батьківська хата .
А хустка в нас завжди була в пошані
У літню спеку й люті холоди.
Їх гарно так замотували пані,
Як йшли до церкви, вдома, та й завжди.
А літню хустку часто вишивали,
Щоб гарною на голові була.
І хустка людям щедро дарувала
Свій захисток від сонця і тепла.
Бо голови від спеки закривала,
А взимку гріла і несла тепло.
Та від хурделиць ревно захищала,
Щоб затишно у холоди було.
Тож за турботу їх усі любили:
І прикрашали, як могли, усі.
Хустки яскраві діточки носили,
А вже темніші — вдови, бабусі…
Та всі любили хустинки з квітками,
Щоб маками і ружами цвіли…
Тому хустки були завжди з жінками,
Як навіть в путь останню їх вели…
Краса в хустині нашій споконвічна,
Як і душа, що з піснею жила.
Бо в українок і душа лірична,
У ній багато сонця і тепла.
