На жаль, наше життя влаштоване так, що протягом нього неможливо не зазнати несправедливості та не отримати душевних ран. Водночас, ми й самі часто робимо неправильні вчинки, а потім прагнемо прощення від близьких, друзів чи знайомих. Розкаятися й бути прощеним — це велика полегкість, а ось пробачати самому інколи буває тяжко. Але ще важче носити в собі образу, злість або думки про помсту, до того ж ці почуття руйнують як психологічне, так і фізичне здоров’я. Щоб якомога більше людей зрозуміли, як важливо вміти щиро пробачати і навчилися це робити, існує особливе свято — Всесвітній день прощення. Його відзначають щороку 27 серпня, але існують і інші дати, такі як 7 липня або перша неділя серпня.
ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПРОЩЕННЯ?
Майже у всіх світових релігіях прощення є одним з основних постулатів. Деякі з вірувань акцентуються на прощенні людських гріхів Богом, інші закликають людей прощати один одного, а є й такі, що не визнають особливої різниці між Божим та людським прощенням.
ХРИСТИЯНСТВО
Згідно з християнським вченням, прощати інших є одним з духовних обов’язків віруючої людини. Бог вважається першоджерелом прощення, яке завдяки стражданням Ісуса Христа може отримати кожен грішник, що розкаявся. Очікується, що у відповідь на Боже прощення християни теж будуть прощати один одного — в молитві «Отче наш» прямо говориться, що наше власне прощення залежить від здатності пробачати інших. В християнстві Бог прощає як гріхи проти нього, так і зло, заподіяне іншим людям.
В церковній традиції прийнято отримувати прощення через священника за допомогою спеціальних ритуалів, таких як сповідь та спокута. Головна християнська книга — Біблія — приділяє прощенню багато уваги. Достатньо згадати всім відомі історії про блудного сина, а також про Йосипа, який простив своїх братів за те, що вони продали його в рабство. Зрештою, й сам Ісус, розп’ятий на хресті, просив Бога пробачити своїх катів.
ІУДАЇЗМ
В іудаїзмі, якщо кривдник щиро розкаюється, віруючий повинен його пробачити. Але в разі, коли розкаяння відсутнє, релігія не зобов’язує прощати. Крім того, на відміну від християнства, в цій релігії людина не може отримати прощення від Бога за зло, якого вона завдала іншим людям — Бог прощає тільки гріхи перед ним. Тобто, кривдник має отримати прощення як від своєї жертви, так і від Бога — за порушення його заповідей.
ІСЛАМ
Іслам вчить, що в залежності від виду здійсненого зла, прощення можна отримати або безпосередньо від Аллаха, або від інших людей. Проте в деяких випадках Коран дозволяє можливість покарання кривдника — в разі захисту своєї віри, життя чи власності. Тому релігійні дискусії про те, коли слід прощати, а коли — активно захищатися та мстити, серед мусульман тривають досі.
БУДДИЗМ
В буддизмі прощення розглядається як засіб запобігання шкідливим емоціям. Почуття ненависті й образи вважаються такими, що впливають на свідомість і руйнують благополуччя, до того ж, згідно із законом карми, кривдник є нещасною людиною, тому немає сенсу мститися йому — краще пробачити. Крім того, буддизм ставить під сумнів саму реальність пристрастей, які спричиняють необхідність прощення, акцентуючись на позитиві та незворушності.
ІНДУЇЗМ
Концепція спокути негідних вчинків і отримання прощення — невід’ємна частина вчення індуїзму. Вона теж пов’язана з поняттям карми — тобто неминучої відповідальності за всі свої вчинки та будь-яку шкоду, якої людина завдає іншим людям. При цьому прощати не вважається слабкістю, навпаки — ознакою сили, а вміння це робити характеризує людину, народжену для реалізації божественного стану.
ФІЛОСОФИ ТА ПСИХОЛОГИ ПРО ВМІННЯ ПРОБАЧАТИ
Таким чином, прощення довгий час було в основному аспектом віри, хоч філософи теж намагалися обґрунтувати це явище. При цьому були й такі, що вважали вміння прощати вадою, а не чеснотою. Наприклад, Арістотель стверджував, що люди, які не відчувають гніву по відношенню до негідних людей, просто нерозумні. Ніцше писав, що не варто пробачати лише тих, хто сам не здатен цього робити. Махатма Ганді вважав, що не можуть прощати лише слабкі духом, бо прощати — набагато великодушніше, ніж карати.
Наприкінці XX століття прощення привернуло увагу психологів та педагогів. З’явилося саме визначення прощення як процесу, а також почалися дослідження, які показали, що люди, які прощають образи, зазвичай щасливіші й здоровіші ніж ті, хто носить їх довгий час у собі. Рядом психологів було розроблено моделі прощення, в тому числі покрокові методи, які дозволяють вчитися пробачати поступово. Найбільш популярні з таких методик належать Роберту Енрайту та Еверетту Вортінгтону. Перший розробив метод прощення з 20-ти послідовних дій, другий створив так звану «піраміду прощення».
В 1990-х роках після низки значущих подій, таких як падіння комунізму, обрання Нельсона Мандели президентом ПАР, ослаблення конфлікту в Північній Ірландії — світ розпочав нову еру, в якій прощення набуло особливого значення. Як наслідок, з’явилися відповідні національні та міжнародні події — в 1994 році в Канаді організацією «Посланці Христа» було засновано Всесвітній день прощення. Спершу свято відзначали 27 серпня, та невдовзі перенесли подію на 7 липня, але в ряді країн дата святкування залишилася без змін. Існує також Міжнародний день прощення, заснований у 1996 році. Цю подію було встановлено Всесвітнім альянсом прощення на чолі з Робертом Платом, а відзначають її в першу неділю серпня.
