Слухання інформації з одночасним стеженням за обличчям мовця дає змогу не тільки повноцінно сприймати, розшифровувати почуте, а й розуміти, наскільки слова відповідають його думкам, позиції, реальній дійсності. Іноді обличчя людини виражає більше змісту, ніж сказане, є правдивішим за слова. Досягається цей ефект завдяки міміці.
Міміка — зовнішній прояв психічних станів, передусім емоційних, через сукупність координованих рухів м'язів обличчя.
Розвиваємо міміку ось такими вправами:
Вправа «Зобрази на обличчі»
Дітям пропонується відобразити на обличчі зміст речення: «холодний вітер», «похмурі хмари», «сонячний день», «чудова веселка», «блиснула блискавка», «спілий кавун», «зелене яблуко», «гіркий перець».
Вправа «Продовж речення»
Дітям пропонується продовжити речення, у якому дається опис емоційного стану персонажів, зображених на предметних та сюжетних картинках. Після розглядання картинки пропонується гра «Я почну, а ти продовж речення».
«У цього зайчика свято. Він… (веселий). На його мордочці…(посмішка). Його очі…(сяють від радості). Вони схожі…(сяють від радості). Вони схожі…(на сонечко з проміннячками). Зайчик з радості плескає…(у долоні) і стрибає…(на одній лапці)».
«Цей ведмедик смутний. На його мордочці немає…(посмішки), очі…(сумні). Лапки…(лежать на колінах). Він смутно опустив…(плечі) і тихо сидить…(на стільці). Грати йому…(не хочеться)».
«Мальвіна дуже здивувалася. Її очі…(широко відкриті), руки…( притиснуті до щік, до грудей). Вона викрикнула від несподіванки…(«Ах!», «Ох!», «Оце так!») і навіть злегка…(присіла)»
«Цей гном сильно злякався. Його очі…(широко відкриті). Від страху він сильно…(тремтить). Руки…(притиснуті до грудей.
«Карабас дуже розсердився. Його очі…(дивляться зі злістю, зіщурені). Він» стиснув…(кулаки), тупотить…(ногами) і голосно кричить…(«Я вам покажу!»)».
Вправа «Уяви собі»
Вихователь запитує дитину: «На чому ти сидиш?». Дитина відповідає. Потім їй пропонується уявити і зобразити, як би вона злякалась, якби сиділа на даху (на верхівці дерева). Дитину запитують: «Що ти побачила?» Потім пропонують уявити собі і показати, як би вона здивувалась, якби побачила веселу лисичку (великого птаха, ведмедя); як би вона злякалась, якби побачила дракона ( чудовисько, Бабу Ягу).
Питання: «Кого зустрів?» Дитина показує, як би вона зраділа, якби приїхала бабуся (брат, друг)
Питання: «Кого проводив?» Дитина зображує смуток від того, що від`їхала мама (загубилось цуценя, кошеня,занедужав друг, зламалася улюблена іграшка)
Питання: «На кого розсердився?» Дитина уявляє і зображує, як би вона розсердилась, якби у неї відняли новий велосипед (цукерку, іграшку).
Вправа «На що схожий настрій»
Учасники гри почергово говорять, на яку пору року, природне явище, погоду схожий їхній сьогоднішній настрій. Почати порівняння краще дорослому: «Мій настрій схожий на білу пухнасту хмаринку, а твій?». Вправа проводиться по колу. Дорослий узагальнює який же сьогодні настрій у всієї групи: смутний, веселий, смішний.
Вправа «Тренуємо емоції»
Запропонуйте дітям насупитися, як:
осіння хмара, розлютована людина, зла чарівниця,
Посміхнутися, як:
кіт на сонечку, саме сонце, Буратіно, хитра лисиця, радісна дитина, начебто вони побачили диво
Позлитися, як:
дитина, у якої забрали морозиво, два барани на мосту, людина, яку вдарили
Злякатися, як:
дитина, що загубилася в лісі, заєць, що побачив вовка, кошеня, на якого гавкає собака
Виразити втому, як:
тато після роботи, людина, що підняла щось важке, мураха, що тягне велику муху
Зобразити:
туриста, що зняв важкий рюкзак, дитину, що багато потрудилася, але допомогла мамі, стомленого воїна після перемоги.