1. Вправа «Квадрат» (20 хв)
Готуються мотузка завдовжки 8-10 метрів, зв'язана обома кінцями, та пов'язки на очі за кількістю учасників. На підлозі розкладається мотузка так, щоб вона утворювала приблизне коло. Учасники (6-8 осіб) стають навкруг кола на однаковій відстані. Їм зав'язують очі та дають кожному мотузку, щоб тримав її обома руками, виставленими вперед.
Завдання - утворити квадрат. Учасники можуть розмовляти один з одним, не відпускаючи мотузку бодай однією рукою. Коли учасники самостійно відчують, що виконали завдання, вони мають акуратно покласти мотузку на підлогу, зберігаючи ту форму, яку отримали в ході роботи. Після цього пов'язки з очей знімають та уважно розглядають фігуру, що утворилася.
При обговоренні варто звернути увагу учасників на те, чому важко утворити правильну фігуру; що сприяло би кращому виконанню завдання; наскільки ця вправа нагадує реальну роботу в групі (організації).
2. «Кельтське колесо» (60-90 хв)
За легендою давніх кельтів усі, люди поділяються на « сторони світу». Люди з Півночі - це люди дії, лідери, які роблять справу, ідуть до мети будь-якими шляхами, не оглядаючись на засоби; їх мало цікавить атмосфера, що панує навколо.
Люди із Заходу - це люди розкладів, розрахунків, точності, дисципліни. Їх часто обвинувачують у нечутливості.
Люди зі Сходу - це люди творчості; у них багато ідей, але при цьому вони не займаються їх реалізацією.
Люди з Півдня забезпечують теплі відносини та комфорт у групі. Атмосфера в групі для них важливіше поставленої мети, руху вперед.
За легендою, для досягнення гармонії в кожній групі, а також у кожній людині повинні бути присутніми всі сторони світу, хоча якась і переважатиме. Це й являє собою замкнене кельтське колесо.
Члени групи розділяються на підгрупи за своєю схильністю до сторін світу. Якщо людина вагається, їй пропонують вибрати сторону світу, до якої вона відносить себе в даний момент.
Етапи групової роботи:
7-10 хвилин на підготовку. Кожна «сторона світу» представляє себе, робить рекламу своїх якостей.
Кожна група розповідає про негативні риси інших «частин світу» і вислуховує про свої.
Кожна група відповідає на запитання: чому вона не могла би обійтися без інших «сторін світу».
Група розглядає, як найкраще організувати поділ обов'язків між людьми відповідних «сторін світу» для вирішення загальних задач. Якщо в групі не виявляється якоїсь «сторони світу», то на виступах її роль бере на себе ведучий, а увага групи звертається на те, що через відсутність цієї сторони в групі виникнуть певні проблеми.
Наприкінці в групи запитують, яка ще «сторона світу», крім названої, у них домінує. Якщо в групі «випала» якась сторона (частіше за все Захід), людям, які назвали її як другу, пропонується виконувати її функцію для вирішення проблем у групі.
