У доінтернетні часи авторам жилося безтурботно. Леонардо Да Вінчі достатньо було поставити свій підпис на картині, щоб пронести своє авторство крізь віки. Сьогодні все геть інакше. Автори вимушені «гуляти» мережею в пошуках своїх творів на сторінках не доброчесних користувачів і вимагати видалити свої напрацювання.
У цифровому середовищі вотермарк, або водяний знак, — це один із засобів, що допомагає автору зберегти своє імʼя. Така собі гарантія унікальності контенту.
Водяний знак — це напівпрозорий текст, що нанесений поверх документу чи зображення. Автори Вікіпедії говорять, що італійські виробники паперу почали використовувати їх десь у 1282-1283 роках для ідентифікації своєї продукції, а також для захисту від підробки поштових марок, банкнот та інших державних документів.
За допомогою водяного знаку автор може:
захистити свій твір від копіювання чи внесення змін (і відстояти своє авторство в суді);
безкоштовно просувати себе та результати своєї творчості;
підказати потенційним клієнтам інформацію, що необхідна для замовлення авторських послуг (сайт, телефон тощо).
Водяний знак захищає автора і попереджає користувачів інтернету, що твір викладено тільки для ознайомлення. Використання чи видозміна такого контенту для власних матеріалів заборонені.