Вона руда. Красива до нестями...
Шаленство барв. І розкіш дивних кіс.
Її сліди - легкІ' - між пелюстками
старих жоржин, і в золоті беріз.
Бажàна жінка. Та, що в сни приходить
до вересня, до жовтня. Листопàд
за нею мліє, молиться і годить,
і світить їй, як тисячі лампад.
А вона -- вільна. Трохи гонорова.
Гіркий парфум їй завше до лиця.
То капризує , часом хмурить брови,
а то сміється, як кокетка, без кінця.
Вона красуня. Всі за нею сохнуть.
Складають вірші, музику, пісні.
А вона любить дощ, як коси мокнуть,
як сліз не видно, як короткі дні...
А вона любить вітер, що цілує
пахучі груші, ніби то її...
Красуня Осінь плаче і чаклує,
і носить таємниці при собі.
04.09.2022
Людмила Галінська
