Минають дні в очікуванні дива
Воно примарне і таке близьке.
Немов серед чудових квітів- та кропива
Що доторкнешся- боляче пече.
Минають місяці і діти підростають
Вже звикли до сирен , ховатись в укритті.
Як дежавю, їх кожен день минає
Не бачивши нового у своїм житті.
Надії, сподівання і бажання
Об'єднані в жовто - блакитні кольори.
Настане час - закінчиться цькування.
І прапор вільно знов замайорить вгорі.
©Інна Карауш
@panfilova816
