Автор народна пісня
Впечонились вже змії ці,
Сяя цегла – як жива!...
Косим трави на Софіївці –
Вище пояса трава.
Вже давно тут не стрілялось,
Як в останню ту війну.
Вже давно тут не вмиралося,
Як колись – у ніч страшну.
Не сидять давно жидівку тут
Біля глиняних обійсть.
І «ШОЛОМ» вже не почує їх
Випадково зайшлий гість.
В купинах цегли дрізд посвистує,
Кінь – в траву густу забрів,
І завмер , мов перечитує
ЗВІД СІОНСЬКИХ МУДРЕЦІВ.
Трохи далі – вітер в полі є,
Свище, привидів ззива.
Семисвічником – тополі є,
В зелен-полумї трава.
Впечонились вже змії ці,
А трава – як мур стоїть!
Хто то ходить по Софіївці?
Хто залізом бразкотит?
Смарагдово-чорна ящірка
На камінчику сидить.
Ходить Зельман по Софіївці
Ще й ключами брязкотить
Ой не брязькай марно, Зельмане
Грошей я тоі не дам!
Наша церква теж валилася,
Як у вас валився храм.
Ходить Зельман , нас не слухає,
В травах – блискавка-змія
І бурмоче Зельман – СОНЕЧКО,
ОХ, СОФІЄЧКО МОЯ!
А як впала на Софієвці
Оксамитно-чорна ніч –
Привид Зельмана розвіявся,
Погасив тополь світич.
Плачуть сови за дорогою,
Пішли коні нанашлі
І тумани – синагогою
Піднялися з-під землі
Ще гудуть хрущі хоробрії
В небі вечір догоря
Спалахнуло щось на обрії-
Мов Давидова зоря
